Наближався Великдень — світлий день радості та нових надій, що завжди символізував перемогу життя над смертю. Але Петру Миколаєнку (ім’я змінено) було не до радості. Чоловік відчував, що нитка його життєвої долі ось-ось обірветься. Курс лікування в обласному онкодиспансері проходив не дуже вдало, тож ближче до свята пацієнт попросився у лікарів додому: мовляв, чого тут лежати, коли толку мало.
Відстань з Кіровограда до Деріївки долали цілий день: чи не кожні кілька кілометрів доводилося зупиняти машину, щоб дуже слабкий хворий міг трохи відпочити. Нарешті — рідне село, рідна хата. Вдома, здавалося б, і стіни мали допомагати. Та сил боротися з хворобою вже не було. Провідати чоловіка приходили сусіди, рідні, знайомі. Побачивши його, лише хитали головами: який худий і немічний став. Після тих відвідин ставало ще гірше, бо Петро бачив у їхніх очах неприхований жаль, уже як за мерцем...На Білім тижні господині старались якнайретельніше підготуватися до Великодня. Особливої душі і вміння потребувало випікання паски — запашної та пишної, бо цей Великодній хліб був оберегом для всієї сім’ї на цілий рік.
У Деріївці спекти паску вміла чи не кожна господиня. Але дві майстрині — Майя Пивовар (працювала телятницею в колгоспі) та Любов Карась (доярка, орденоносець) виділялися з-поміж інших. Їхні паски виходили не просто смачними, а справжніми витворами мистецтва — з різними орнаментами й прикрасами!
На другий день Великодня зайшла провідати Петра і Майя Пивовар. А в руках, у рушнику, диво небаченої краси — пасочка. Та така запашна, що наче Святий Дух від неї йде! Жінка з такою душею простягла її до хворого, ніби надію на порятунок дарувала. Петро взяв до рук паску, не втримався і заплакав. І відчув, наче камінь з душі впав...
Поговорили про те, про се, про новини в селі. Але недовго: господиня поспішала, та наостанок побажала небагато: щоб дожив до наступного Великодня та діждався від неї пасочки...
З того часу пройшло вже понад тридцять літ. І коли наближається Великдень, Петро Миколаєнко із невимовною вдячністю згадує Майю Пивовар та її цілющу пасочку.
Онуфріївський район
Кіровоградської області.
Колаж Олексія КУСТОВСЬКОГО.
