Ні, це не правда, що газета живе один день. Газетні рядки доносять до нас подих минулої епохи, події далеких літ, почуття учасників тих подій...
У музеї історії преси Полтавщини, що діє вже п’ять років при редакції газети «Зоря Полтавщини», як ніде, відчуваєш життєвість друкованого слова. Ось ксерокопія першого номера «Полтавських губернських відомостей» за 1838 рік, далі — перший номер газети «Молот» — так вона іменувалася за радянської влади. Газета потім не раз змінювала свою назву, але незмінною залишалася її роль — бути часописом своєї епохи.
З перших днів війни багато працівників «Більшовика Полтавщини» пішли на фронт, восьмеро, як і редактор Іван Горобець, загинули смертю хоробрих. Їхні імена викарбувано на меморіальній дошці, встановленій у вестибюлі редакції.
У день визволення Полтави від фашистських загарбників — 23 вересня 1943 року — в небі над містом з’явився червонозоряний літак ПО-2. Зробивши коло над центром, він розпустив шлейф із білих аркушів, а на землі вояки, мирні жителі ловили їх. На титульному листі читали: «Зоря Полтавщини». Це був свіжий номер обласної газети, яка дістала нову назву. До речі, розкидали газету з літака особисто редактор О. П. Сидоренко та кореспондент С. Я. Кушніренко.
Про ці та інші сторінки біографії газети, де і я працював майже десять років, говорять експонати музею історії преси Полтавщини, який нещодавно пережив друге народження: розмістився у добротному і по-сучасному відремонтованому приміщенні, оновив стенди, експозиції.
Полтавська область.
