Мова про майора Олександра Павельчука із Сімферополя. Працював у міліції він з 1995-го. За час служби в лінійному відділі (ЛВ) станції кримської столиці зарекомендував себе «як ініціативний, сумлінний і дисциплінований офіцер» (із характеристики). І все було б добре, якби не був Олександр старшим інспектором групи по роботі з особовим складом.
До одержання чергового звання капітану Павельчуку залишалося три місяці. І дожив би хлопець до цього, і одержав би майора й аж п’ять гривень щомісячної доплати за звання. Але доля розпорядилася інакше. У січні 2001-го, за твердженням Павельчука і його колег, начальник лінійного відділу Арєхов перед співробітниками зачитав витяг із наказу начальника ГУ МВСУ в Криму № 487 л/с від 29.12.2000 р., з якого випливало, що Павельчуку Олександрові Олександровичу достроково присвоєно чергове спеціальне звання. Сам Арєхов цей факт, однак, заперечує.
Цілий рік Олександр Павельчук гордо носив погони майора й одержував відповідне грошове забезпечення. І раптом його притягнули до дисциплінарної відповідальності.
— З покаранням я не погодився, — згадує Олександр. — Але інспектори, перевіряючи мою скаргу, працювали на всю потужність. Незабаром вони звинуватили мене у фальсифікації документів, завдяки чому я, нібито, одержав достроково спецзвання «майор».
Павельчук вважає, що його обмовили і звільнили незаконно.
Давайте поміркуємо. Підробка документів — діяння кримінально карне. Але транспортна прокуратура відмовила в порушенні кримінальної справи «за відсутністю складу злочину». Її представник дійшов висновку, що мала місце службова недбалість (з чим Павельчук категорично не згодний і сьогодні), за що він «повинен нести дисциплінарну і матеріальну відповідальність».
А міліція розпрощалася з офіцером. Той оскаржив наказ про звільнення, але безрезультатно.
— Тепер рішенням місцевого суду скрізь як прапором прикриваються, — з прикрістю каже Павельчук. — Замість того, щоб з’ясувати ситуацію, звідусіль шлють відписки з посиланням на судовий вердикт. До слова, не остаточний.
У цьому переконалася і редакція. Після публікації матеріалу «То ви капітан, товаришу майор?» («ГУ» від 25.02.03 р.) міліцейське начальство намагалося довести, що газета не того захищає, не про те пише.
Довелося виїхати в Крим. Там троє старших офіцерів ЛВ на станції Сімферополь Придніпровської залізниці підтвердили: полковник Арєхов В. П. на початку січня 2001-го зачитав перед особовим складом витяг із наказу № 487 щодо 24-літнього колеги.
Вони сьогодні дивуються: якщо той наказ — чиясь помилка, чому крайнім зробили «ініціативного, сумлінного і дисциплінованого»? Чи не помста це за непокору й уміння обстоювати правду?
Павельчук виявив характер і стосовно УМВС на Придніпровській залізниці. Програвши (поки) справу про поновлення на посаді, Павельчук не став миритися з черговим, за його переконанням, цинічним наїздом чергового «доброзичливця». Той у своєму рапорті на ім’я начальника, аж нітрохи не вагаючись, повідомив: Павельчук, мовляв, погрожував «розібратися» за допомогою пістолета з ім’ярек.
Відгадай, читачу, із двох спроб: що «світило» капітану-майору, якби детективи знайшли у нього щось хоча б схоже на зброю чи ма-алень-кий патрончик?
По захист честі, гідності і ділової репутації колишній офіцер звернувся до суду. І знову безрезультатно (поки що).
Читаємо аргументи суду (суддя В. Гнусарєв): «Як випливає з матеріалів службового розслідування за результатами перевірки рапорту... — факти, викладені в рапорті в частині висловлення погроз Павельчуком на адресу... знайшли своє підтвердження. Тому (увага! — Авт.) суд визнає ці відомості такими, що відповідають дійсності».
Чим підтверджується факт погроз — хіба не повинен був зазначити це суд у рішенні?
Але повернімося в Сімферополь. Тут я познайомився, щоправда заочно, з рідкісним професіоналом, навдивовижу здібним і казково сумлінним старшим офіцером. Смію так думати, проаналізувавши один документ, що зацікавить, сподіваюся, не тільки міністра внутрішніх справ...
У ньому відбито запаморочливу кар’єру запопадливого служаки. Міркуйте самі: капітаном він став, прослуживши старшим лейтенантом два роки, майора присвоїли через півтора, а підполковника — через рік.
Мабуть, він слухняний, як робот, і гнучкий, як бамбук, в іншому разі хтось та зацікавився б його впевненим сходженням до зірок...
Ну та нехай служить. Нам би з Олександром Павельчуком розібратися: повно, об’єктивно, всебічно. З міністерства редакція дотепер не одержала офіційної відповіді на публікацію. Може, там хоч тепер знайдеться щирий борець за чистоту мундира?..
А тим часом Верховний Суд України, хочеться вірити, знайде істину в справі опального майора, який не хоче залишатися капітаном.
