Неаполь Скіфський

Розташованому на зеленому, горбистому 20-гектарному гірському плато майже в центрі нинішнього Сімферополя древньому місту, спершу не пощастило вистояти проти численних нападників. Потім не поталанило зберегти мури, які почали масово розбирати за часів кримського ханства на будівництво середньовічної Ак-Мечеті. У позаминулому столітті — за царату, коли древню столицю знову методично руйнували, вивозячи стародавнє каміння для будівництва казарм, укріплень, цивільних установ, будинків і споруд жителів новостворюваного адміністративного центру Криму. Його міська управа навіть сприяла «видобутку» обробленого древніми пращурами каменю за певну плату, намагалася з допомогою торгівлі матеріалами з безцінної історичної пам’ятки поповнити міську казну. У минулому — коли нова влада розпорядилася 1926 року саме на унікальних похованнях, фундаментах і склепах збудувати очисні споруди, у 50-х роках їх розширити, у 80-х реконструювати і відрізати ще й чималий шматок охоронної території, а пізніше не заборонила спорудити в заповідній зоні гаражі та дороги до них, прокласти лінії електропередач і труби. Не щастить і досі. За п’ять років після публікації звернення до урядовців не змінилося нічого! Колишню столицю скіфської держави, яку вдалося оборонити від сусідів-херсонеситів і військ Мітрідата Євпатора, могутніх полчищ зайд — аланів, сарматів, зруйнували гуни і готи, донищують сучасні сімферопольці, байдужі до власної історії.

Фундаменти, товстелезні стіни метрової висоти, інші залишки античного міста достояли до 70-х років. Щоб остаточно зникнути на початку нового тисячоліття?

Так безславно закінчилася спроба понад піввіку тому створити тут державний заповідник. Тоді охоронну башту над могилою славетного царя Скілура звели з місцевого каменю на розчині найміцнішого замісу. Та сьогодні вже і її «вдячні нащадки» так роздовбали, що допіру зводити нову. Серед білого дня, між будяків, корів, овець і кіз, «нічийного вигону», «допитливі» сучасники риють тут лази до ще не розграбованих скарбів. Вечорами це романтичне місце заполоняють любителі міцних напоїв, підохочуючи один одного до непомірних доз спиртного нагадуванням: мовляв, ще скіфи пили не розбавлене водою вино. Ночами сатаністи обливають древнє каміння потоками «жертовної крові» нещасних тварин. Цілодобово не криючись гуртуються наркомани, залишаючи гори шприців. 

Нинішні «батьки» міста сором’язливо відмовляються від істинної — «скіфської» дати його народження в античні часи, готуються зустріти 220-ліття за літочисленням царської Росії. Це замість того, щоб обстоювати кожен рік своєї древності, щоб де-юре належати до стародавніх полісів, які пам’ятають юність людства.

Між тим, самі скіфи спокій могил предків оберігали самовіддано. За легендами, найбільшим святотатством вони вважали руйнацію курганів, за що упійманому на місці злочину ламали хребет і відвозили у дикий степ на розтерзання звірям і птахам. Хрестоматійний приклад. Військо перського царя Дарія, що вдерлося до скіфів в 514-513 роках. Його вщент виснажили хмарами стріл, засипаними колодязями і випаленим степом загони відступаючих скіфів. Тоді східний завойовник відправив до них посла, пропонуючи нарешті зійтися у вирішальній битві або здатися. Скіфи відповіли: «Знайди спершу могили наших предків. Тоді й ми станемо з тобою воювати».

Легендарну столицю скіфів учені свого часу шукали від Перекопа до Херсонеса, а знайшли у центрі півострова. В 1827 році місцевий краєзнавець зупинив одну з навантажених камінням із Керменчика підвод. У ній він побачив мармурову плиту з барельєфом скіфа-вершника і ще три — з древніми написами, іменами царів і посвятами Зевсу та Афіні, які врятував для науки. Знахідки купив для своєї колекції хан Султан Крим-Гірей. Потім вони опинилися в Одеському музеї старожитностей, де зацікавили директора — археолога Івана Бларамберга. Так було відкрито унікальну пам’ятку світового значення — добре захищену фортецю-городище Неаполь Скіфський — «нове місто». Певно, на відміну від старої столиці скіфів на Дніпрі — на місці Кам’янського городища. А на узвишші крутих Петровських скель, звідки брали каміння, невдовзі знайшли сенсаційний скарб — монети, нові плити з написами, оборонні стіни і головні ворота міста, мавзолей скіфської знаті багатьох поколінь з 72 похованнями. У них виявили людські й кінські кістяки, зброю, 1327 золотих прикрас, склепи з розписами великої наукової і художньої цінності, зразки древнього живопису битв і походів, розваг і застіль скіфів. Є докази, що тут були поховані цар Скілур, за правління якого Мала Скіфія досягла найвищого розквіту, його син Палак і скіфська цариця. Археологи кажуть, що якийсь дивакуватий дідусь переконав учених шукати гробницю великого Скілура саме біля міських воріт. Там археологи відразу і наштовхнулися на мавзолей, у якому цар лежав у пишно розшитому золотом вбранні, біля його стегна знаходився сагайдак зі стрілами, а в ногах —шолом. У незвичайної краси саркофазі серед гір золотих прикрас спочивала й цариця. Потопав у коштовностях і їхній син.

А ось ім’я дідуся, який указав місце дивовижно багатої і цінної для науки та пізнання нашої цивілізації знахідки, людська байдужість нам не лишила, як і таємниці його знань. Та зроблений із кипарисового дерева, інкрустований, із безліччю орнаментів та з грифонами царський саркофаг, інші безцінні знахідки допомогли визначити дати подій, простежити торгові шляхи скіфів, дізнатися про їхні мистецтва й ремесла. Почалося планомірне вивчення видатної археологічної пам’ятки, яка продовжує дивувати новими сюрпризами.

Останній з них Неаполь Скіфський подарував чотири роки тому. На детально відпрацьованій археологами ще в 1827 році ділянці археологи Юрій Зайцев і Сергій Колтухов виявили сенсаційну знахідку: кам’яне послання з античності. Напис на плиті розповів про попередника знаменитого Скілура — царя Аргоса, який налагодив бурхливу торгівлю не тільки зі скіфськими містами, а й античними країнами Північного Причорномор’я. Знахідка збагатила новими подробицями твердження вчених, що й тоді кримський Неаполь був столицею потужної пізньоскіфської держави. Це додало пам’ятці міжнародної слави, але не державної уваги.

Досі незбагненними лишаються уламки ще однієї кам’яної плити, знайденої біля головних південних воріт оборонної стіни на місці древнього святилища. На ній чітко зафіксовано людину в ореолі проміння. Сонце і три дивовижні об’єкти, що летять до Землі. Поруч  зображення фігури більшої і не схожої на людську, може, інопланетянина? На голові його шолом з антенами — чи не... скафандр? А стрілами вказано шлях до невідомої планети. Саме тут археологи розкопали ще й культовий майданчик із менгірами. У древній обсерваторії відстежували шлях Сонця під час переміщення з південної півкулі до північної і навпаки. «Науковий центр» скіфів діяв у період розквіту геоцентричної системи побудови світу Клавдія Птолемея.

... Знамениту притчу про віник, яку знає кожен школяр, передав нащадкам у спадок саме скіфський цар Скілур. Перед смертю він зібрав своїх численних синів, роздав кожному по бойовій стрілі й запропонував переламати їх. Це вони зробили. Тоді Скілур зібрав усі стріли разом, і зламати їх стало неможливо. «Якщо ви триматиметеся разом, як ці стріли, — промовив цар, станете незламними і непереможними. Та коли не буде між вами міцного союзу — вас знищать поодинці». Чи це не підказка уряду, вкупі з вітчизняними та іноземними спонсорами, які виявляють зацікавленість «скіфським проектом», способу знайти кошти на відродження унікальної древньої столиці до рангу музею-заповідника.

 

Крим.