А газети не помічають цього й пишуть дурниці
Останнім часом дедалі частіше й гучніше лунали закиди лісникам: «Ви не вмієте господарювати. Більше рубаєте й вирізаєте дерев, ніж саджаєте. Ліси потрібно передати у приватні руки». Причому такі крикуни бажають привласнити ділянки не з молодими саджанцями, а зі стиглими деревами, готовими для будь-якого використання.
Лісівники, у свою чергу, обурюються: «Як же так? Ми, наші попередники саджали, вирощували, доглядали, а тепер віддати комусь?»
І хоч як дивно, але таке загарбницьке дійство передбачене навіть одним із чотирьох законопроектів стосовно поліпшення ведення лісового господарства, які нині перебувають у Верховній Раді. А поки вони варяться в парламентській кухні, на місцях не чекають його, діють. По-різному. Нахабно й хитрувато-підступно. Хто на що здатен. І в кого які можливості.
Довідка Держкомлісгоспу України. Протягом лише трьох останніх років обсяги посадки лісу щорічно зростають на 10 відсотків, а вирубується майже на 50 відсотків менше від приросту. Тобто, кожного року в лісі виростає додатково 2,7, вирубується лише 1,34 млн. кубометрів деревини.
Опоненти не погоджуються з цим. Приміром, народний депутат Іван Заєць на спільному виїзному засіданні Комітету Верховної Ради з питань екологічної політики та природокористування і колегії Держкомлісгоспу України, що відбулося нещодавно в Малинському держлісгоспі Житомирської області, твердив: він володіє інформацією про численні випадки хижацького ставлення до лісового фонду.
Так, вони є. Місяців два тому в «Голосі України» було надруковано інформацію нашого власкора у Криму про те, що там з 20 тисяч гектарів лісосмуг за кілька останніх років вирубано половину. Рубали ті лісосмуги люди, щоб зігрітися взимку й на будівництво житла. Рубали колишні колгоспні й радгоспні, а тепер нічийні лісосмуги.
Справді, після реформування нашого рідного села жертвами людей з пилками й сокирами стали і лісосмуги, кинуті напризволяще у більшості областей.
Стурбований долею всіх лісосмуг особливо Державний комітет лісового господарства України. Та його потуги залишаються марними. Бо передати ті насадження дбайливим господарям можна буде лише після прийняття нового Лісового кодексу, а також внесення змін до чинного Земельного.
А час плине невпинно. І доки все буде законодавчо врегульоване, тривають самовільні рубки, то тут то там виникають спроби прихопити готовий урожай — вирощуваний десятиліттями ліс. Цього не приховував на згаданому виїзному засіданні голова Держкомлісгоспу Микола Колісниченко. Він, зокрема, зауважив: багаті держави нині, навпаки, викупляють ліс у приватників. Щоб була єдина державна лісова політика. Адже лише держава здатна забезпечити розширене лісовідтворення, уберегти ліс від численних зазіхальників-загарбників.
Ліс має залишитися під державною опікою, а лісонасадження не повинні перейти у приватні руки. Навпаки, є сенс здійснити повну націоналізацію тих же забутих владою лісосмуг, підпорядкувати відомчі ліси державному спеціалізованому комітетові.
— Ви погляньте уважно. Нині в українських лісах —грудень 41-го! — наголошував на засіданні народний депутат України Валерій Самоплавський. — Тобто відступати, як у ті воєнні роки, далі нікуди. Здавання позицій — безповоротний програш і великі втрати.
З тривогою говорили учасники засідання про те, що в деяких областях, зокрема в Кіровоградській, наступає степ.
Для розширення лісовідтворення вносилися пропозиції створювати страхові фонди, окремо фінансувати покинуті ліси, налагоджувати в них господарчу діяльність. Брати більшу плату за рубку лісу. За прикладом Івано-Франківської області, повсюдно запровадити сертифікати, які б свідчили, хто де взяв деревину. Назріла необхідність створити обласні управління лісового господарства, а при них — лісові інспекції.
І хоча для всіх учасників засідання переконливими були наочні приклади турботи про відтворення лісів у Житомирській області, Іван Заєць стояв на своєму: на картах є ліси, а насправді їх немає. Треба перевіряти.
Не раз згадувалося Закарпаття, де буцімто через самовільну, хижацьку вирубку лісу сталися відомі дві великі лихоносні повені. І що в лісах цього краю повне безладдя, рубають деревини скільки хто вивезе й винесе, а лісівники на цьому наживаються.
Генеральний директор виробничого об’єднання «Укрдержліспроект» заперечував: ліси всюди в Україні вирубуються згідно з розрахунковими нормами. А засоби масової інформації, зокрема декотрі газети, пишуть неправду про масові самовільні рубки лісу.
Голова Держкомлісгоспу України Микола Колісниченко також доводив:
— Норми рубки розроблені на 10 років наперед. А фонди рубки розподіляють спеціальні комісії на місцях. У нас розширене відтворення лісів. Якщо раніше рубали 700-750 тисяч кубометрів за рік, то нині 500.
Підсумовуючи засідання, голова профільного комітету Верховної Ради Геннадій Руденко шкодував, що в ньому не взяли участь ті народні депутати, які найбільше підтримують різні повідомлення про загальний незадовільний стан у лісах.
