«Незрозуміло, як це судді ходять на роботу, розглядають справи, якщо правосуддя в Україні нема. Навіть обрали нового Голову Верховного Суду України, у якого законні підстави займати цю посаду дорівнюють нулю» — так останнім часом пишуть деякі газети. Для того, щоб з’ясувати, чи справді в Україні немає правосуддя, ми звернулися до Голови Верховного Суду України (ВСУ) Василя МАЛЯРЕНКА.
НАШЕ ДОСЬЄ:
Василь Тимофійович МалЯренко, Голова Верховного Суду України, суддя вищого кваліфікаційного класу, кандидат юридичних наук, доцент, заслужений юрист України.
Головний напрям правової діяльності — кримінальне право. Представник України в Комісії Організації Об’єднаних Націй з питань запобігання злочинності та кримінального правосуддя. За його рецензією видано по два науково-практичних коментарі Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України.
У 2003 році присуджено спеціальну відзнаку ІІІ Всеукраїнського конкурсу на краще професійне досягнення «Юрист року».
— Дехто вважає, що ВСУ працює нелегітимно. Що можете сказати?
— У пункті 12 Перехідних положень Конституції вказано, що «Верховний Суд України і Вищий арбітражний суд України здійснюють свої повноваження відповідно до чинного законодавства України до сформування системи судів загальної юрисдикції в Україні відповідно до статті 125 цієї Конституції, але не довше, ніж п’ять років». Зверніть увагу: «до сформування системи судів загальної юрисдикції». Задовго до закінчення цих п’яти років було сформовано місцеві, апеляційні та спеціалізований суди. Отже, Верховний Суд України не перевищував і не перевищує свої повноваження. Сьогодні він входить до системи судів загальної юрисдикції, є найвищою інстанцією і здійснює свої повноваження на підставі Конституції України та Закону України «Про судоустрій України».
— Якось у пресі пролунала фраза, що ви займаєте посаду не на законних підставах, оскільки нібито були обрані на посаду судді строком на п’ять років.
— Людина, котра таке каже, просто не дуже добре знає закон. Річ у тому, що вперше я обраний суддею не п’ять років тому, а ще у 1973 році. Останній раз мене було обрано у 1993 році заступником Голови ВСУ і керівником палати з кримінальних справ. Тоді за Конституцією 1978 року нас обирали на десять років, а не на п’ять. Десять років у мене закінчуються в грудні цього року. Тож термін моїх суддівських повноважень ще і досі міг би тривати, якби я не пішов на дострокові вибори. Конституція України вимагає, щоб в ВСУ працювали тільки ті судді, які обрані безстроково. І тому в травні цього року нас — групу суддів Верховного Суду України — Верховна Рада обрала на посади суддів безстроково, до того ж за нас проголосувало 416 депутатів, майже одностайно.
— Василю Тимофійовичу, розкажіть, будь ласка, яким чином розглядаються справи в Верховному Суді України?
— Коли справа надходить до суду, вона потрапляє в експедицію (її там реєструють), потім передають у відповідний секретаріат. Секретаріат уже розподіляє справи для розгляду між суддями. Суддя, отримавши справу, вивчає її. Потім призначається день її розгляду.
— Чи можете ви, як Голова Верховного Суду України, вплинути на рішення судді ВСУ?
— У Конституції сказано, що суддя незалежний і підкоряється тільки закону, тобто голова суду не може давати вказівок, як розглянути ту чи іншу справу. І суддя не зобов’язаний доповідати голові, яка в нього справа і як він її збирається розглядати. Мені відомий лише перелік справ, що розглядатимуться протягом тижня.
І крім того, невже вважаєте, що я цікавитимуся у судді змістом справи? Суддя може це сприйняти як натяк на особистий інтерес голови суду. Тому голова суду не з’ясовує і не контролює розгляд конкретної справи. Він тільки організовує їх розгляд. Голова суду контролює, щоб кожну справу було розглянуто своєчасно, щоб рішення по ній швидше було спрямоване до виконання. Завдання голови ВСУ полягає у тому, щоб убезпечити суддю від впливу зацікавлених сторін по справі, забезпечити його незалежність. Інакше кажучи, Голова ВСУ виконує управлінські, а не командні функції стосовно організації розгляду справи.
— Ви маєте право брати участь у розгляді, наприклад, кримінальної справи?
— Інколи головую на судових засіданнях. Але намагаюся це робити якомога менше. Для цього є судді.
— Чи є потреба у вдосконаленні роботи ВСУ?
— Робота ВСУ збудована динамічно, справи розглядаються якісно, на законних підставах і, як правило, своєчасно. Органи державної влади, зокрема, Верховна Рада, коли нас, суддів ВСУ, обирали безстроково, жодних претензій до нас не пред’являли. Чому? Ось дивіться. Це книга «Практика Європейського Суду з прав людини. Рішення. Коментарі», де наведено таблицю рішень Європейського Суду по справах, у яких знайдено хоча б одне порушення Конвенції. Так от, проти України за 2001 рік не було винесено жодного рішення Європейського Суду, в 2002 році — лише одне таке рішення. Ось вам і оцінка судової системи України.
— Чи є у вас пропозиції стосовно вдосконалення нашої судової системи?
— Ми намагаємося наблизити дещо в Законі «Про судоустрій України» до реалій життя. Зараз усі побачили, що функції, які було покладено на Касаційний суд України, він не вирішить. Тим паче, створення касаційного суду віддаляє людину від суду. Тому що концентрація всіх касаційних справ відбувається тільки в Києві, й це негативно позначається на інтересах кожної людини. І ми пропонуємо створити в кожній області касаційну колегію при апеляційному суді.
Створено Державну судову адміністрацію, завдяки якій, ми сподіваємося, покращиться матеріально-технічне забезпечення кожного суду.
Плануємо створити адміністративну палату ВСУ, причому не збільшуючи штат суддів, а за рахунок перерозподілу судових палат. Прагнемо будувати свою роботу так, щоб Верховний Суд України якнайкраще здійснював усі повноваження, передбачені законом.
— Дякую за бесіду.
Розмовляла Світлана ВОРОНІНА.
