Комітету Верховної Ради України з питань свободи слова та інформації доводиться шукати компроміс під час розгляду всіх питань. Інакше вони просто не матимуть шансу пройти через сесійний зал. Про підсумки роботи комітету впродовж третьої парламентської сесії розповідає його голова Микола ТОМЕНКО (фракція «Наша Україна»):
— Серед так званих базових питань прийнято в цілому закони про рекламу, про телебачення і радіомовлення, про Національну раду з питань телебачення і радіомовлення в першому читанні. Закон про рекламу став компромісом між інтересами мас-медіа та суспільства — особливо щодо реклами алкоголю й тютюну.
Особисто я взагалі пропонував заборонити таку рекламу. Але пройшов досить ліберальний варіант: рекламу алкоголю й тютюну на телебаченні заборонено вдень, а дозволено вночі. Натомість дозволено переривати рекламою фільми. Розробляючи цей закон, комітет виходив із того, що сьогодні український рекламний ринок відрізняється від, скажімо, російського і є значно слабшим. Якби ми не зробили такий крок, могли б цілком втратити вітчизняний телевізійний рекламний ринок. Щодо трансляції спортивних змагань і концертних програм, то згідно з новим законом торгова марка алкогольних і тютюнових виробів може бути їх спонсором. До того ж спортивні та концертні програми перериватимуть на рекламу в їх природних паузах. Друкованим ЗМІ — газетам і журналам — дозволено рекламу алкоголю й тютюну, але крім дитячих видань, першої та останньої сторінок. Ми виходили з того, що рекламний ринок друкованих ЗМІ нині серйозно відстає від телевізійного. Щодо зовнішньої реклами — буде цілком заборонено рекламу алкоголю й цигарок у транспорті, а на вулицях — збільшено з 5 до 15 відсотків площу попереджувального надпису, його зміст стане жорсткішим.
Важливим досягненням стало прийняття так званого закону про цензуру — змін до деяких законодавчих актів стосовно безперешкодного забезпечення прав людини на свободу слова. Історія цього закону показала, як треба правильно працювати з громадськістю. Його ухваленню передували маніфест журналістів, парламентські слухання, парламентська постанова. У законі розширено права і свободи журналіста — він має право на оціночні судження, на оприлюднення суспільно значимої інформації. Цей документ врегульовує проблему отримання інформації від влади, запроваджує адміністративну відповідальність за інформаційні запити, на які не відповідає влада. А сама цензура як форма контролю і переслідування журналіста посадовими особами карається згідно з Кримінальним кодексом. До того ж закон врегульовує питання, пов’язані з судовими позовами. До речі, після його прийняття не було жодного великого судового позову на ЗМІ, маємо приклади виграних судів щодо оціночних суджень.
Упродовж сесії реагували на ситуацію й через депутатські запити, роз’яснення — щодо неакредитації журналістів на різні заходи, тиск на представників мас-медіа тощо. Наш комітет був одним із ініціаторів проведення у Києві Форуму журналістів, ми «озброїли» журналістів й інструктивним матеріалом — довідником «Правовий самозахист».
Щоправда, наш комітет незадоволений взаєминами Верховної Ради з керівництвом Національної телекомпанії України. Під час третьої сесії парламент прийняв рішення перейти від передач «Щоденники сесії» у записі на програми у прямому ефірі на Першому національному телеканалі. Але НТКУ не виконує цю постанову. Такий само підхід запропоновано і на наступну сесію: постанову про висвітлення четвертої сесії проголосовано рекордною кількістю народних депутатів — 433 «за». Сподіваємося, що під час наступної сесії це рішення парламенту вже буде виконано.
Триває робота над створенням суспільного телебачення, хоча це справа не одного дня. Відбулися зрушення і щодо створення парламентського кабельного каналу. Відповідне рішення вже прийняла Нацрада з питань телебачення і радіомовлення, тепер постає безліч технічних і організаційних питань. На цьому каналі транслюватимуть програми у прямому ефірі, хочемо запропонувати й уряду транслювати його засідання, а Президентові — прес-конференції. Можливо, вже восени почнемо виходити з «пілотними» проектами у межах Києва та кількох обласних центрів. Але створення парламентського кабельного каналу не означатиме, що Верховна Рада не претендуватиме на висвітлення своєї роботи на Першому національному каналі.
Записала Юліана ШЕВЧУК.
