Так оцінюють у Кременці «подвиг» капітана міліції Людмили О. Прізвища не називаю лише через гуманні мотиви. На жаль, наша героїня не керувалася ними, коли несла службу на місцевому ринку. Захищаючи громадян від злодіїв, хуліганів та інших зловмисників, оперуповноважений відділення карного розшуку перестаралася. Як стверджує один з багатьох свідків, О. двічі проводила обшук «з вивертанням кишень і обмацуванням тіла Дмитра в приміщенні продуктового павільйону».
Уявіть собі: підходить тендітна жінка до хлопця, що стоїть біля входу, і вимагає, відрекомендувавшись, вивернути кишені. Законослухняний Дмитро Скоропляс тут же виконав наказ стража порядку. Людмилу це не задовольнило. Вона безцеремонно витягла футболку із штанів, підняла светр, розстебнула... закотила... заглянула... І все це на очах у продавців і покупців. Нічого не знайшовши, жінка наказала хлопцю йти геть. Дмитро, який чекав на маму й хвору бабусю, що ледь пересувалася, виконав і цю команду — від гріха подалі. Та незабаром повернувся, бо родичі ось-ось мали з’явитися з покупками, котрі він повинен був віднести додому.
І тут знову з’явилася жінка з карного розшуку. Вона вдруге «обшмонала» хлопця, запитала, чий він син і чому так підозріло стоїть біля входу. Дмитро терпляче пояснив, та Людмила примусила його йти за нею. Зустрівши кількох знайомих Скоропляса, що підтвердили його родовід, капітан зажадала залишити територію ринку і спровадила «підозрюваного» за ворота.
А в той самий час його шукали мати й бабуся. Дізнавшись про обшук онука, остання знепритомніла, упала, вдарившись головою об залізобетонний бордюр.
— Мама була без ознак життя, уся в крові, — згадує Лариса Пасічник. — Звичайно, усі думки були про неї. І лише з дому ввечері я додзвонилася до оперуповноваженого О. Капітан сказала: діяла, мовляв, з метою захисту громадян. Скаржтеся, мені боятися немає кого.
Доки бабуся оговтувалася від струсу мозку і синців, мама Дмитра ходила й писала до інстанцій. Уперше її запросили до міліції через три (!) тижні. Спочатку до районної, а потім обласної. Щоразу стверджували, що капітан О. вибачиться, а самі вони через газету розкажуть про інцидент, в якому правоохоронці виявилися не на висоті. «Потішили», що Людмилі О. «за неправомірні нетактичні дії» оголошено сувору догану і її ось-ось переведуть із пониженням в інше місто.
На скаргу Пасічник відреагував і прокурор району, який відзначив неналежне виконання обов’язків товаришем капітаном.
А що ж сама Людмила О.? Та нічого.
Працівники правоохоронних органів практично всі свої гріхи списують на специфіку роботи під кодовою назвою «оперативно-розшукова діяльність». Мовляв, ліс рубають — тріски летять. Шукаємо злочинців, а хіба одразу визначиш, хто є хто.
Не знаю, як в інших ситуаціях, а в Кременці щодо цього лукавлять.
Саме прізвище бабусі мало б остудити гарячу голову занадто старанного капітана. Марія Дмитрівна Прокопчук, відмінник народної освіти, учитель вищої категорії, 30 років пропрацювала вчителем, зокрема і в школі, яку закінчувала оперуповноважений. Як почувалася шанована в місті жінка, коли почула, що її внука обшукали і вели по базару як злочинця?..
Людмила О. не могла не знати, що цей інцидент надовго прикував і без того хвору Марію Дмитрівну до ліжка, а її дочку Ларису й онука поставив у принизливе становище, змусивши виправдовуватися. Маленький Кременець довго «гудів»: «пов’язали» Дмитра.
Публічного вибачення від правоохоронців досі вимагає зганьблена сім’я. Совість Людмили О., як видно, спить. Та хіба начальство не відповідальне за своїх надто завзятих підлеглих перед потерпілими?
