Яких тільки випадковостей не підкидає журналістська доля! Мій давній приятель-колега Володимир Непийпиво, полтавський власкор національного телебачення, приїхавши з чергового відрядження, захоплено повідав, що познайомився у степових Нових Санжарах із самим Наполеоном! Та ще й Наполеоновичем! І це зовсім не газетний жарт: наш герой справді має таке ім’я, яке в пересічній уяві асоціюється не інакше як з легендарним полководцем — французьким імператором.
Наполеон Наполеонович Корчиц очолює районний відділ екологічної безпеки. Його тут поважають і шанують, хоча, коли він уперше з’явився в селищі, всі з подивом сприймали незвичне в нас ім’я. А розпочалося все з прадідів — західнобілоруських поляків, які, як і більшість земляків, вважали, що французька армія визволить їх батьківщину від імперського поневолення. І, можливо, саме тому, а ще на зло непереможеним росіянам, і назвали одного зі своїх нащадків Наполеоном.
Наполеон Корчиц одружився пізно, і коли 1946 року в сім’ї народилася двійня, то дівчинку назвали на честь матері Оленою, а хлопчика іменем батька. Так пішов у світ життя Наполеон Наполеонович. За суворих сталінських часів це було нечуваним зухвальством, отож дитину на людях називали здебільшого Миколою. У молоді роки Наполеону Корчицу постійно доводилось обстоювати, виборювати право на своє ім’я. Навіть паспорт не хотіли видавати. Майор міліції радив змінити ім’я на «благозвучніше», щоб уникнути неприємностей. Та хлопець виявився непоступливим. Звичайно, незвичне ім’я постійно привертало увагу, і навіть із майбутньою дружиною Катериною познайомився завдяки йому. Тоді вони ще мешкали на Далекому Сході, а 1974-го перебралися на Полтавщину.
Місцеві жителі спочатку з подивом сприймали це ім’я, а потім звикли. Сам же тезко великого імператора вважає, що із Бонапартом його пов’язує тільки ім’я. Себе Наполеон Наполеонович вважає слов’янином, синів назвав Костянтином і Володимиром, порушивши тим самим цікаву сімейну традицію. Але, схоже, рід Наполеонів на цьому не переведеться. Невістка Оксана пообіцяла, коли народить хлопчика, обов’язково назве його на честь дідуся — Наполеоном...
Слухаючи цю незвичну розповідь, я пригадав, що і на моїй батьківщині в Диканському районі прижилися Жорж і Цезар. Це для нас диковинка, хоча до таких імен, як Кім, Вілі, Сталіна або Комінтерна, тут звикли, свого часу ними нарікали багатьох, навіть наша невістка по батькові Кімівна. Жорж був «справжнім» французом і потрапив сюди в роки війни. Одружився, виростив діток, тут і покоїться його прах. А Цезара закинуло в наші краї чорнобильське лихо. Мешкає на віддаленому хуторі удвох з дружиною, діти живуть окремо в місті. Тримає три корови, кобилу й жеребця, іншу живність. Ну просто-таки як римський імператор!
Полтавська область.
