Дві публікації у «Голосі України» («Слухняні люди Михайла Ніколаєва» від 4.02.03 та «Люди — не ляльки...» від 25.03.03) розповідали про абсурдну ситуацію, в якій опинився головний художник Хмельницького лялькового театру.
Ми терпляче чекали реакції обласного управління культури. Нарешті отримали жадану відповідь.
Нам було шкода не так власного часу і зусиль, як часу художника Михайла Ніколаєва (на знімку). Життя в нього одне. Напевно, в управлінні це розуміють. Чому тоді рядки листа здалися нам цинічними? Спочатку там пояснюється, що Михайла взяли на роботу 1988 року як молодого спеціаліста «на умовах забезпечення його житлом». Та ми й самі знали, що на роботу його взяли, але житлом не забезпечили — так, як мали б забезпечити. Далі нас повідомляють, що в театрі «склалася складна ситуація із забезпеченням житлом провідних спеціалістів, які перебувають у черзі квартирного обліку молодих спеціалістів на протязі багатьох років»...
Фантастична держава! Людина у нас пожиттєво молода: на початку кар’єри вона гордо розмахує прапором «молодого спеціаліста». Роки минають, волосся сивіє, як раптом з’ясовується, що у своєму соціально-побутовому статусі вічно юний спец не зрушив з місця.
У листі нас нібито закликають: «Не вір очам своїм». Ніколаєв, кажуть нам, живе не в квартирі, а в гуртожитку! Хоча він живе саме в квартирі, як ми розповідали раніше (а якщо квартира за документами — гуртожиток, то потрібно негайно вивести її з цієї категорії). Після припису прокуратури, яким директора театру 29.07.02 р. зобов’язали вирішити питання про прописку головного художника, відповідь керівників обласної культури здається дещо наївною. Мовляв, «гуртожитки приватизації не підлягають». Житлове питання М. Ніколаєва поки що не вирішено, але вирішується — заспокоюють нас. А головне — і ми, певне, маємо розтанути від щастя — прийнято обласну Програму розвитку культури на 2003—2004 роки. Тільки уявіть собі! А нею, вдумайтеся, передбачено «виділення коштів на будівництво житла для відомих митців та творчої молоді». Сподіваємося, наш герой уже належить до відомих митців (зважаючи на його творчі заслуги). Врешті-решт, не вік же йому ходити у молодих митцях. Тим паче, льлькар та живописець Михайло Ніколаєв наближається до свого шостого десятка. І скільки йому чекати ще — 15, 20 років, — коли у країні з’явиться небайдужа влада, що дбатиме про людей, а елементарні питання не перетворюватиме на проблему завдовжки в життя?
