ДОВІДКА. Вільнянськ — місто районного підпорядкування, адміністративний центр району. Площа — 1606,9 га. Населення — 16,7 тис. осіб.
Вільнянськ не належить до довгожителів, вік яких обчислюється тисячоліттями. Але у вільнянців своя гордість і своя слава.
— А от проблеми наші такі само, як і у всіх малих міст України, — переконаний Валерій Стефаненко. —Постає безліч запитань, відповіді на які у Законі «Про місцеве самоврядування» не знайдеш. Насамперед треба на території чітко розмежувати повноту влади адміністрації і громади. Так, нещодавно, після снігопаду, я звернувся до керівників підприємств із пропозицією допомогти ліквідувати наслідки стихії. Половина відгукнулася, а дехто й пальцем не поворухнув, допоки не сказав своє слово голова райдержадміністрації. А в Законі «Про місцеве самоврядування» слід було б зазначити, що всі підприємства, які розташовані на території міста, зобов’язані виконувати розпорядження міського голови. У нас основний платник податків — завод імені Шевченка. І що робить держава? Звільняє його, як і дві виправні колонії, що розташовані на території міста, від сплати податку на землю. А потерпає від цього місцевий бюджет — щорічно ми втрачаємо 200 тисяч гривень. У 103-й статті Бюджетного кодексу йдеться про те, що держава має відшкодувати місцевій громаді оті втрачені 200 тисяч. Але ніхто на це не зважає.... За словами Валерія Михайловича, найболючіша нині проблема для Вільнянська — реформування житлово-комунального господарства міста. — Ми до цього часу працюємо по-старому, — зазначив мер, — тому доцільно було б, на мою думку, поки що залишити нам ті повноваження, які ми мали раніше. Коли мене вперше обрали міським головою, у мене було 300 тисяч гривень для ремонту тепломереж міста. А сьогодні... Сьогодні нам надали право самостійно привести чинні тарифи на житлово-комунальні послуги у відповідність із витратами на них. Та чи готові до цього наші люди? Кажуть, треба, щоб комунальні підприємства перейшли на госпрозрахунок. Але ж не в таких містах, як наше! У них просто не буде достатньо ні обсягу робіт, ні обігових коштів. Не можна малі міста прирівнювати до великих. Так, у нас такі само проблеми, але можливості зовсім інші. Торік нам залишили четверту частину від того, що ми заробили.
— Сьогодні малим містам рекомендують активніше залучати інвестиції, — розмірковує голова Вільнянська. — Тепер давайте реально дивитися на речі. Хто прийде до нас, допоки виробничі площі у великих містах аж ніяк не перевантажені?! Щоправда, ближчим часом у Вільнянську має змінитися власник заводу імені Шевченка. Звісно, ми дуже раді приходу такого інвестора. Та це поки що виняток, а не закономірність. Впевнений, у нинішній ситуації один із пріоритетних напрямів забезпечення життєдіяльності малих міст — розвиток малого і середнього бізнесу. Майже четверту частину надходжень до бюджету Вільнянська вже забезпечують наші підприємці. І ми маємо змогу використовувати ці кошти для реалізації наших повноважень! У нашій розмові Валерій Стефаненко неодноразово нарікав на недосконалість Закону «Про місцеве самоврядування».
— Хоч узгодили б його із Бюджетним кодексом, щоб вони не суперечили один одному, — каже Валерій Михайлович. — Врахували зміни, які сталися...
— Добре було б завершити реконструкцію тепломереж, об’єднати їх в одну, замінити котли, які вже давно відпрацювали своє, — мріє Валерій Стефаненко. — Тоді й тарифи на опалення можна було б зменшити. Доклавши величезних зусиль, ми все-таки щось зробили. А нещодавно приїхав чиновник з перевіркою і заявив, що не дасть дозволу на експлуатацію тепломереж, допоки ми не замінимо котли. Хоч завтра! Залиште мені оті 752 тисячі, які вилучили із бюджету міста. А потім запитайте, куди я подів ці кошти. Навіть слухати не хочуть. Розумію, є державні повноваження, а є повноваження громади. Хоча, власне, згідно із Законом «Про місцеве самоврядування» всі ці проблеми мала б вирішувати територіальна громада. І я повинен звітувати перед нею. Ще веселіше — з міським полігоном твердих побутових відходів. Його ще не збудовано і хто фінансуватиме те будівництво — сказати важко, бо гроші потрібні чималенькі. Однак вже цього року природоохоронною прокуратурою перед містом поставлено вимогу — погасити 77,8 тис. грн. боргу за втрату сільськогосподарських земельних угідь, виділених під будівництво нового звалища. Отакої — смітника ще немає, а гроші вже віддай.
— Самоврядування потребує чіткої законодавчої бази, — наголошував голова Вільнянська, прощаючись зі мною. — Хоча ніхто не прийде наводити нам порядок. Самим це треба робити. Громадою...
Запоріжжя—Вільнянськ—Запоріжжя.
