Чогось дивовижнішого давно не доводилося мені читати, ніж скаргу, яку адресувала в Дніпрообленерго, а копію — нашій редакції, мешканка села Бикове Криничанського району Наталія Чепурко. Це такий неповторний твір, що не можу не навести його майже повністю. Отож з мінімальними скороченнями та суто стилістичними правками.
«21 січня ц. р., в день смерті Володимира Ілліча Леніна, приблизно о 15-й годині 15 хвилин до мене у двір зайшли дві абсолютно незнайомі мені жінки. А я вдома була сама. Побачивши жінок з вікна, швиденько відчинила двері і гукнула гостей до хати. Щоб від лиха далі. Бо в нас великий та злий пес і з тріснутим нашийником — ще відірветься і покусає.
Зайшовши до хати, жінки сказали, що їм треба перевірити показники електролічильника, і попросили книжечку сплати за електроенергію. Будь ласка. За світло платимо регулярно, книжечку показала і розписалася у їхній відомості. Але через вікно на своєму подвір’ї угледіла ще й якогось молодого хлопця. Подумала, що він прийшов з жінками, і теж негайно покликала в дім.
Але далі сталося щось страшне. Як у кіно про бандитів. Мене досі тіпає, коли згадаю. До будинку ввірвалося аж троє чоловіків. Нічого не пояснюючи, кинулися бігати по кімнатах. Один забіг у спальню, другий — у залу, а третій — у ванну. Лазили й під ліжками, й під столами. Потім вибігли у двір і метнулися в гараж та кухню, далі — в підвал. Що вони там шукали, не знаю. Моєму переляку не було меж. Я розплакалася і заходилася просити жінок почекати півгодини, поки повернеться додому мій чоловік. Раптом хтось почав стріляти у дворі. В мене все захололо. За хвилину до хати зайшов великий, товстий, чоловік і сказав жінкам, що собака більше не страшний і гавкати не буде.
Тоді одна з жінок і молодий хлопець наказали мені вести їх на горище.
Коли ми вийшли у двір, я поглянула на собаку. Пес був живий, але лежав і ні на що не реагував, наче спав. На горище зі мною піднявся один із чоловіків. Усе, що там лежало, він заходився піднімати і перевертати. А стіни простукував рукою і прислухався, як вони бухтять. Я посміливішала і запитала, хто вони такі і що їм треба? Він відповів: «Ми тут люди випадкові». Це зовсім мене перелякало. Я нічого не розуміла. Спустилася драбиною з горища, де на мене вже чекала вся компанія, і сама не знаю як, але миттю стрибнула в дім і зачинилася зсередини на замок. Серце калатало. Ноги і руки тремтіли. Залишалося сподіватися, що ось-ось повернеться мій чоловік і захистить мене.
Почула, як надворі хтось сердито крикнув: «Обривай!» Я бігом до вікна, і в руках молодого хлопця побачила довгий дріт. Скрутивши, він відніс його у машину, яка зупинилася біля наших воріт. Тільки тепер помітила, що в хаті з електролічильника викручено запобіжні пробки. А машина на вулиці загула і поїхала геть. На годиннику було 15 годин 50 хвилин.
Незабаром прийшов, нарешті, мій чоловік. Я була в істериці, але все йому розповіла. Біля порогу ми знайшли якийсь папірець і підняли його. Вже темніло, і ми не змогли його прочитати. Прочитали тільки наступного дня, коли розвиднілося. Це був акт про те, що нам відрізали електродроти з технічних причин. Стояло п’ять підписів. Якщо правильно прочитали, то це Півень, Греков, чи Грекова, і Зайвий, а решта —нерозбірливо.
Ми почали прибирати і пішли в сарай. Там не знайшли одного свого поросяти віком 2,5 місяця. Слідів на снігу, щоб кудись утекло з двору, теж жодних не було. Розпитали сусідів, але ніхто поросяти не бачив.
Чоловік 22 січня на роботу не пішов, а поїхав у Кринички в районну мережу електроліній, щоб повернули наш украдений дріт і знову під’єднали до електрики. Але йому відмовили. Відтоді в нас лампочки Ілліча не загораються. Як темніє, до ранку живемо навпомацки. Свічок не настачишся»...
Оце і все — кінець листа. Якого мені особисто привіз чоловік Наталії Чепурко — Василь. Він просив, щоб кореспондент негайно приїхав у Бикове.
— У нас не менше десяти дворів постраждало точнісінько так само, — пояснив Василь Олексійович. — Але і в інших селах влаштовують шмон. Обнишпорили всі закутки в кількох самітніх жінок. Наганяють страх на старих і малих. А там, де не застають удома дорослих, вибивають вікна, на все життя лякаючи дітей. Це як ніби в районі проводять операцію з виловлення розкрадачів електроенергії в побуті. Ще нікого не спіймали, а гвалту наробили ого-го. Вже жити в районі страшно!
Що ж, поїхати до Бикового можна. Але я порадив Василеві Чепурку краще негайно викликати в село прокурора і всім миром захищати свої конституційні права. Домагаючись, щоби безчинців покарали по заслузі.
Дніпропетровська область.
