Свята до музики любов

Пристрасть до музики в них спадкова. Витоки музичної стихії київські, де диригував ще прадід. Мати — піаністка, батько — доктор медичних наук, дід — видатний український художник і блискучий музикант Григорій Світлицький.

— Саме завдяки йому я й став скрипалем. Відчув чари мелодій з шести літ, — згадує ювіляр. А ще захопився одразу сімома видами спорту. Став чемпіоном України з настільного тенісу, розрядником з волейболу, лиж, баскетболу, альпінізму, шашок, шахів. Стати особистістю допомагала шляхетність роду, благородно-шанобливе ставлення до мами. В аурі духовності виховав дітей та онуків. Молодший син грав з оркестром уже в п’ять років, а професійно виступати почав з десяти. Далі були московська консерваторія і аспірантура, навчання у відомих скрипалів, успіх на сольних гастролях і у виступах з симфонічними і камерними оркестрами багатьох країн, лауреатства «за діамантову інтерпретацію класики» на фестивалях і конкурсах, широке визнання вишуканості стилю молодого віртуоза. А для нього й після гри з десятками оркестрів неперевершеним симфоністом залишається батько. Втім, сам ювіляр задоволений усіма своїми дітьми.

— Дочка — історик, старший син — перекладач, онуки — в полоні музики. Без дружини не відбувся б як диригент. Вона — моя муза, любов, побут, сім`я і життя. Без її кохання, підтримки, розуміння не досяг би нинішнього творчого рівня. До речі, познайомилися ми, тодішні київські студенти, на алуштинському пляжі. Й не думали, що все життя промайне саме тут. Хоча, живучи на узбережжі, досі не знаю, що таке відпустка на морі.

Це й тому, що протягом останніх кількох десятиліть оркестр Гуляницького визнано єдиним у світі, що так серйозно, за ініційованими ним унікальними державними програмами «Ранній світанок» і «Нові імена Криму», виховує професійних виконавців із найталановитіших юних обдаровань. В Україні це єдиний оркестр, що зберіг недорогу абонементну систему. На абонемент «Діти—дітям» — постійні аншлаги. Він виплекав цілу плеяду талановитих виконавців-лауреатів, відомих на світових сценах. Безплатно грати з оркестром Гуляницького обдаровані діти можуть уже з шести років (на Заході вундеркінди за це мусять викласти 5 тисяч доларів).

Муза музики

А сам маестро, закінчивши з золотою медаллю музичну школу і з відзнакою Київську консерваторію, починав скрипалем у Державному симфонічному оркестрі України, став аспірантом київської кафедри оперно-симфонічного диригування, вдосконалив майстерність у видатного французького маестро Ігоря Маркевича. «Диригування — це відчуття, що ти ведеш музику за собою, вона лунає у тобі, досягаєш небесних висот. Це робить щасливим». 37 років тому став дипломантом Всесоюзного конкурсу диригентів, тоді й потрапив за конкурсом до симфонічного оркестру Кримської філармонії. Здатний лише на променад-концерти розважальний ялтинський курортний оркестрик Гуляницький перетворює на серйозний творчий колектив, якому невдовзі стали досяжні складні шедеври музичної культури. Так в Ялті утворилася своєрідна творча лабораторія. Молодий диригент складав цілі програми концертів, фестивалів, невтомно гастролював. Його репертуарна політика — рівноправне співіснування національного, класичного і сучасного мистецтва, прискорила прихід міжнародного визнання. А вдома й анекдоти бували. Хтось давав телеграми в Москву, до голови держпартконтролю Пельше: перевірте правильність внесків Гуляницького! Три роки запити надсилали до всіх міст Союзу, де гастролював популярний оркестр. Потім з’ясувалося, що диригент переплатив більше 50 рублів.

Кажуть, так довго і натхненно творив у одному й тому самому оркестрі лише Мравінський. Не перелічити навіть видатних солістів, діячів мистецтв і творчі колективи світу, які в різні роки творчого довголіття Гуляницького співпрацювали з його оркестром. У репертуарі О. Гуляницького — музика всіх стилів і епох, десятки найскладніших симфонічних програм.

Вражає уміння Олексія Феодосієвича легко і швидко знаходити порозуміння з новими виконавцями. А вони відзначають його невтомну працездатність, постійний пошук свіжих барв, чіткість диригентського задуму. Авторитетні музичні часописи різних країн пишуть про нього: «людина великого інтелекту і найдосконалішої майстерності», «натхненний інтерпретатор з небуденним емоційним баченням світу», «природжений майстер зі справжнім блиском», «музичний архітектор з надихаючими і досконалими жестами диригента, що представляє симфонії як величні, безперервні духовні конструкції».

Гуляницький ще й організатор і учасник багатьох міжнародних фестивалів у Криму, багатьох містах України, в Росії, інших країнах. Він створив одну з найбагатших в Європі нотну бібліотеку. Його колектив знавці поціновують на рівні провідних в Європі.

Та з творчих висот у прірви буденних проблем доводиться занурюватися дедалі частіше. Нині оркестр в Ялті на пташиних правах. Театр імені Чехова, де оркестр проводив репетиції від дня створення, закрили майже десять років тому, досі шукають гроші на капремонт. Колектив бігає з інструментами з клубу в кінотеатр. У диригента немає кабінету. Телефон — лише у квартирі Гуляницького. На цілодобові дзвінки додому не нарікає. Здавна звик клопотатися житлом і побутом артистів оркестру та їхніх сімей. Лише завдяки авторитету маестро вдається перезимувати то в літньому театрі «Ювілейний», то в кінотеатрі «Сатурн». Репетирували, відморожуючи пальці. Вже забули, коли оновлювали струни та інструменти. Якби не Гуляницький, не було б і списаних Держконцертом валторн та дзвонів, які дістав завдяки друзям.

А кадри! В Ялту хорошого музиканта без надання квартири не запросиш. А хто її дасть? Гуртожиток для молодих виконавців забрали. Та й заробіток неспівмірний з ялтинськими цінами на житло. Тому навіть оркестранти зі стажем їдуть часом за моря, школа Гуляницького — такий багаж, що навіть не найкращі там стають зірками. Це і радує маестро, і печалить.

Засмучує, що високі взірці музики, здатні приносити гроші за кордоном, у нас ще не знаходять умілих продюсерів і менеджерів. Нинішні колективи здатні збирати рясні гонорари лише за «музику в плавках», отарами «зірок» якої переповнений курорт. А наші багатії-скороспілки ще не вважають серйозну музику «конкретним» заняттям.

«Звершишася»

Скоро оркестр проведе ювілейний, 50-й, концерт з творів українських композиторів, 25-й — кримськотатарських. Записує на компакт-диски шедеври світової національної класики, зокрема, вперше — твори кримських татар. Нині оркестр Гуляницького готується до чергового міжнародного фестивалю симфонічної музики імені Караманова з залученням виконавців найвищої проби. Адже відкрити ІV конкурс в листопаді повинна світова прем`єра могутнього симфонічного циклу нашого знаменитого земляка «Звершишася». Вже кілька літ через брак коштів презентація видатного твору відкладається. А мала б стати однією з головних культурних подій в Україні та й усюди, де Караманова шанують як рідкісного митця, що творить на віки. Трагічна філософічність його релігійної музики, записаної на нотному стані живої мови Євангелія, потрібна нам усім. Та філармонія, Кримська організація СКУ, Мінкультури автономії ніяк не можуть знайти гроші на подолання фінансових проблем оркестру. Унікальний колектив Олексія Гуляницького, гордість Криму й усієї України, чекає підтримки. Це — інформація для можливих спонсорів-благодійників.

Крим.