В одному з найбільших сіл Білгород-Дністровського району Шабо в сільгоспкооперативі «Шаболат» розводять коней орловської породи.
А почалося це не сьогодні й не вчора. Порода запряжних коней, що володіють рисистим алюром, формувалася наприкінці XVІІІ — початку XІX століть. Уже тоді потрібні були швидкі засоби пересування. Виведенням коней, які відповідають запитам часу, почав займатися граф А. Орлов-Чесменський, найбільший державний діяч того часу.
На початковому етапі схрещування було використано, зокрема, унікального за своїми племінними якостями сріблясто-білого арабського жеребця Сметанку, вивезеного з Аравії і купленого Орловим за дуже високою ціною — 60 тисяч рублів сріблом.
Після 10 років роботи з помісями, так і не отримавши коней зі швидкою риссю, Орлов увів у схрещування фермерського голландського коня. І 1784 року з’явився перший удалий приплід. Найкращим за своїми якостями був жеребець Барс. Від нього пішло чудове покоління.
То чим цінна орловська порода? Разом з рисистістю вона не втратила своїх господарських навичок, чого й домагався Орлов. Здавалося, мети досягнуто, але на цьому роботи не припинялися. Якщо простежити історію розвитку коней орловської породи, то в «Шаболаті» ви знайдете прапраправнуків Барса-1. Зберегти чистоту породи вдалося завдяки Галині Клюгер, ученому зоотехнікові, професіоналові своєї справи. Вона працює й досі.
На початку 1990-х провідні російські заводи закупили племінних коней орловського рисистого спрямування. А 1994 року в «Шаболаті» вже було дві породи орловських коней: орловсько-рисиста та російсько-ваговозова.
— Будь-який кінь росте до чотирьох років і голова в нього гаряча. Але кінь, відтворений у наших умовах, значно продуктивніший і поступливіший, — вважає Г. Клюгер. — Крім того, сільським хлоп’ятам треба десь проводити вільний час. Вони тягнуться до тварин, багато часу проводять на конефермі, привчаються до праці.
У Шабо працює кінно-спортивна школа, де готують юних спортсменів. Племінні коні беруть участь у показових змаганнях, кінно-спортивних святах. «Шаболат» реалізує своїх гривастих в Одеській області та за її межами і у великі господарства, і в приватний сектор.
Торік отримано непоганий урожай, а отже, поліпшилася кормова база. Щоправда, бракує спеціальних приміщень, а це створює багато незручностей. Допоміг Білгород-Дністровський завод медобладнання: оснастив критий манеж.
Колектив конярів — це передусім молоді хлопці від 18 до 30 років, які прийшли сюди після школи або армійської служби. Після інституту працює майстром зооінженерії Герман Клюгер — син Галини Іванівни. Молоді люди роблять усе, щоб зберегти конеферму і за змогою розвивати конярство, плекаючи повноцінних орловських коней, на яких нині великий попит.
Одеса.
