З першим подихом весни до сіл Волинського Полісся, що межують з україно-польським кордоном, прийшла біда. В один день втратили роботу сотні полісян, які заробляли копійчину за контрактом у сусідній Білорусі.
Мешканці багатьох сіл Ратнівського району на Волині ще за радянських часів їздили на роботу до сусідньої держави. Здебільшого трудилися прибиральниками, монтерами залізничних шляхів і санітарами. Лише в Брестській обласній лікарні працювало майже 200 волинян. Заробляли на прожиття легально і славилися працьовитістю. Після краху радянської співдружності більшість земляків не зрадили багаторічній звичці. Щоправда, намагалися втриматися на роботі сумнівними способами. Дехто працював з трудовими книжками братів-сябрів, заробляючи собі гроші, а білорусам — стаж. Доходило і до фіктивних розлучень, щоб одержати прописку й вільне працевлаштування в Бресті. Статус законних заробітчан отримали тільки на початку 2000 року. Рада міністрів Білорусі прийняла постанову, згідно з якою Брестстка область упродовж трьох років звільнялася від платні за ліцензію на працівників-іноземців. І полісяни полегшено зітхнули. Однак після закінчення пільгового терміну, а саме в лютому 2003-го, білоруські підприємства й організації виставили за браму «легіонерів», бо за кожного відтепер потрібно платити по півсотні доларів на рік. Це стало справжньою трагедією для сотень мешканців Полісся.
Саме тоді на допомогу полісянам прийшла обласна і районна влада. Як розповів голова Ратнівської райдержадміністрації Микола Круглій, новоспечених безробітних терміново взяли на облік місцеві біржі праці з виплатою грошової допомоги. Окрім цього, кожен зі звільнених може за першим зверненням узяти землю в сільських і селищних радах для ведення фермерства. Влада взялася шукати інвесторів для реанімування тутешнього овочесушильного заводу та інших невеличких підприємств. Заболотівський деревообробний комбінат зголосився узяти нових робітників. Чимало заробітчан незабаром долучаться до праці на Ковельській залізниці.
Та найбільше потішив консул українського консульства у Бресті Михайло Колядин. Він повідомив, що сусіди згодні поновити на роботі дві третини всіх звільнених. Зокрема, знову вдягне білі халати майже сто українських медиків. Понад п’ятдесят залізничників почують гуртік сталевих магістралей. Однак відтепер плату за ліцензію на працевлаштування іноземців здійснюватиме сам робітник.
Подібні поступки вигідні для білоруських сусідів. Адже після звільнення українських заробітчан на їхні місця вдалося знайти лише третину фахівців. А загалом тільки у Бресті нині налічується майже дві тисячі вакантних посад. Не бракує роботи й на Волині. Лише в Заболотті потрібно три десятки доярок, трактористів і різноробочих. Однак на тутешні копійки сім’ю не прогодуєш.
