Верховна Рада провела парламентські слухання про голодомор 1932—1933 років. Ми, селяни, просимо депутатів не оглядатися назад, а дивитися вперед. Пропонуємо всім, хто закликає в кожній області, в кожному селі поставити пам’ятні знаки жертвам голодомору, проїхати селами України і подивитися, що твориться там тепер. За радянських часів не було мільйонерів, зате були колгоспи-мільйонери. Селяни не відпочивали на Канарських островах і не зводили вілли. Зате їздили в санаторії, будинки відпочинку, а їхніх дітей направляли в піонерські табори, навчали безплатно у вузах. А що тепер?
Наш колгосп у Горностаївському районі Херсонської області був одним із кращих. Але його розтягнули, хто що встиг. Створили ліквідаційну комісію, а потім розграбували ферми, дитсадок, машини, трактори, і не стало в селі куди подітися людям. Роботи немає, молодь виїжджає, старих нема кому доглядати, дороги закинуто, все заросло бур’янами. Про які обеліски може йтися? Поверніть нам краще наші заощадження, які в нас украли. Немає за що ні ліки купити, ні людину поховати. Тепер в Україні купка мільйонерів, а решта — злидота. Наше вам побажання: подумайте про майбутнє всіх людей в Україні, а не вертайте нас назад, щоб не було, як писав Шевченко, «село неначе погоріло, неначе люди подуріли». Бо нашу землю, схоже, збираються продати за безцінь мільйонерам, а для нас можуть повторитися 1932—1933 роки. Підписів не ставимо, бо скрізь так, а не вірите — поїдьте в будь-яке село, подивіться, що там діється.
Селяни з Херсонської області.
