Перший зернозбиральний комбайн «Дон-1500», виготовлений на Вінниччині, на 40 відсотків укомплектовано вітчизняними агрегатами, решту закуплено в Росії на заводі-виробнику — «Ростсільмаш». До кінця березня н. р. ще п’ять таких машин вінничани відправлять замовникам.
Скільки їх нам потрібно
На Вінниччині щороку треба відновлювати від 350 до 500 зернозбиральних агрегатів. Це за умови, стверджує перший заступник голови облдержадміністрації Григорій Заболотний, що навантаження — кількість гектарів на одиницю техніки — не збільшуватиметься. Але практика засвідчує інше: тільки за один рік цей показник зріс у середньому по області на 80 гектарів (з 220 га під час жнив 2002 року до 300 га нинішнього).
Про середньоєвропейський показник — 40—60 гектарів на комбайн, каже Г. Заболотний, нашим господарствам можна лише мріяти: у такому випадку щорічно потрібно було б відновлювати тисячу степових кораблів. Навіть за великого бажання зробити це не вдасться: таких коштів (середня вартість комбайна нині 500 тисяч гривень) нема ні в бюджеті області, ні в лізингових фондах держави.
Віце-прем’єр-міністр Іван Кириленко вбачає вихід із ситуації у кооперації наших підприємств з російськими виробниками комбайнів. Побачивши «Дон-1500» у вінницькому варіанті, він схвально відгукнувся про співпрацю із «Ростсільмашем». За його словами, нині Україна удвічі менше забезпечена комбайнами, ніж у 1990 році. До того ж 80 відсотків наявних степових машин, уточнив головний аграрний чиновник країни, уже відпрацювало встановлені терміни експлуатації. Така техніка не лише не забезпечує ефективну роботу, а становить небезпеку для тих, хто на ній працює. Тому всяка ініціатива щодо створення нових зернозбиральних машин знаходитиме підтримку на державному рівні.
Зокрема, матиме значні пільги спільне україно-російське підприємство, що нині створюється в державі і складатиме комбайни «Дон-1500» в Олександрії Кіровоградської області. Це складна техніка, і тому ми бачимо її виробництво в кооперації саме з тими, хто має досвід у цій справі, уточнив І. Кириленко. Росія як не намагається освоїти виготовлення тракторів Т-150, але нічого з того не виходить. Отож, ми домовилися з росіянами: в Україні створюємо СП з виготовлення «Донів», у Росії — тракторів Т-150, додав І. Кириленко.
Постачання комплектувальних з Росії, за його словами, здійснюватиметься через створений технопарк — без сплати митних зборів і ПДВ. У такий спосіб українські виробники зможуть здешевити вироблювану техніку приблизно на 20—30 відсотків. Слід урахувати, що 13 вітчизняних підприємств уже працює у кооперації з ростовськими виробниками комбайнів, забезпечуючи їх окремими вузлами й механізмами. Тепер поставлятимуть їх ще й до Олександрії і Вінниці. У результаті такої співпраці плановано протягом року виготовляти 1000—1500 комбайнів «Дон».
Чому «Дон»
Перед тим, як взятися за непросту справу, вінничани довго ламали голову над тим, яку саме машину обрати. Як стверджує перший заступник голови облдержадміністрації Г. Заболотний, насамперед прислухалися до механізаторів. Після неодноразових зустрічей з ними з’ясувалося: «Дон» для них, сказати б, улюблена машина. Проста в експлуатації, легка в управлінні, доступна в обслуговуванні.
Не менш переконливим аргументом стали результати проведених під час минулорічних жнив випробувань на допустимі втрати під час збирання. Випробовували чотири типи степових кораблів. Фахівці обласного підприємства ВАТ «Вінницяагромаш» проводили його разом з тими, хто нині складає «Дони», — керівниками підприємства «Агромаш» с. Джулинка Бершадського району. Тут давно займаються ремонтом і обслуговуванням різних типів зернозбиральних комбайнів. Мають для цього належну матеріально-технічну базу. Крім зернових, ремонтують бурякозбиральну техніку. Виготовляють окремі запчастини до комбайнів — зернових і бурякозбиральних, а також навантажувачів, гичкозрізувальних машин.
На пшеничному полі у селі Уланів Хмільницького району в однакових умовах роботи, на однаковій площі після скошення й обмолоту зернових найменше втрат допущено комбайном «Дон-1500». Далі машини, що було задіяно в експерименті, розмістилися у такій послідовності: комбайни «Джон Дір», «Клас» і «Нива». Зауважте, за штурвалом кожного з них сиділи досвідчені, грамотні механізатори, отож нарікати на невміле використання техніки не доводиться.
Виробники взяли до уваги і те, що майже половину комплектувальних виготовляють на вітчизняних підприємствах. Пально-мастильні матеріали також не потрібно завозити з-за кордону: в окремих господарствах, на ланах яких працює сучасна зарубіжна техніка, мають з цим чимало проблем. Так само, до речі, як і з запасними частинами.
— Від комбайнів іноземного виробництва ми категорично відмовилися з багатьох причин, — продовжує Г. Заболотний. — По-перше, у нас низький рівень підготовки механізаторів, обслуговувати машини, начинені електронікою, — не для них. По-друге, іноземні виробники неодмінно «прив’яжуть» нас запчастинами й пально-мастильними матеріалами. Як тільки завоюють ринок, стануть диктувати ціни. Тоді вже ні своє не зможемо відродити, ні чуже подолати. Одне слово, щоб конкурувати на ринку, треба мати свій комбайн. Головне навіть не в тому, щоб налагодити серійне складання машин. «Дон» потрібно постійно вдосконалювати. Зробити це можна, на мою думку, тільки спільними зусиллями. На їх досягнення слід націлити всі підприємства, зайняті на виробництві комплектувальних.
Яка перспектива
Володимир Олексій, завідувач майстерні Джулинського підприємства «Агромаш», де народжуються «Дони», вважає, що з часом кількість вітчизняних агрегатів і механізмів, з яких створюють машину, може бути більшою, ніж нині. «Якщо ми в умовах сільської майстерні, — наголошує Володимир Федорович, — зуміли вдосконалити барабан, камеру, виготовляємо власні метизи, то спеціалізованим підприємствам, як то кажуть, і карти в руки, у них для цього значно більше можливостей».
Найголовніше, вважає співрозмовник, забезпечити високу якість і надійність роботи нової машини. Тоді, впевнений, замовники ставатимуть у чергу. Зрештою, вже нині десять сільгосппідприємств хотіли б придбати новий комбайн.
Орієнтовна вартість машини — близько 300 тисяч гривень, майже на 30 відсотків дешевше, ніж на заводі-виробнику. Надалі, запевнили на підприємстві, «Дон» стане ще дешевший: знизити ціну планують завдяки серійному виробництву. Протягом року тут виготовлятимуть 150—200 нових машин. На іншій лінії вестимуть капітальні ремонти «Донів». Вартість оплати робіт складатимуть попередньо разом із власником машини. Не на кожному підприємстві так ставляться до замовника, пояснили у Джулинці, де нині готують до роботи на жнивному полі десять «Донів». Що характерно — серед замовників є навіть херсонці й дніпропетровці. До речі, першу нову машину буде відправлено в одне з господарств саме Дніпропетровської області.
Вінницька область.
