Проблем у нас стільки, що про деякі з них ми згадуємо лише тоді, коли припече. Як-от цього разу: загорівся склад отрутохімікатів біля села Лутівки Радомишльського району. Тут зберігалися засоби хімічного захисту рослин, термін придатності яких давно закінчився. За однією з версій, у всьому винна волога — дах дірявий. Намочивши ту гримучу суміш, вода могла спричинити хімічну реакцію. А це, як відомо з шкільних підручників, нерідко супроводжується виділенням великої кількості тепла. Хоча не виключено, що підпалив цей непотріб хтось із «цікавих», пробравшись до приміщення. Діти, наприклад.
Того, що звалося колись гербіцидами та пестицидами, тут було ніби не так і багато — 1,6 тонни. Але хімічний склад невідомий: усе ж перемішалося, утворивши хтозна-які сполуки. Вихід знайшли. Щільно засипали все піском, територію довкола утрамбували глиною. Це для того, щоб хімікати не потрапили в грунт, не забруднили довкілля. Смороду та пожежа наробила чимало. Хоча, якщо вірити фахівцям, котрі провели тут контрольні вимірювання, до небезпечних для здоров’я концентрацій шкідливих речовин справа не дійшла. На щастя, зберігалися хімікати далеко від села. Виручило й те, що підлога у сховищі бетонна.
Усього за кілька кілометрів від цього — ще одне сховище подібної хімії, де її значно більше — близько десяти тонн. А загалом в області кілька сотень складів, де лежить 542 тонни невідомих, непридатних і змішаних засобів захисту рослин. Саме «лежить», бо слово «зберігається» сюди явно не підходить. Адже ці склади не завжди навіть формального господаря мають. Ще колишні КСП не стерегли як слід своє «багатство», а після реформування нові господарі нерідко діють за принципом: нащо, мовляв, зайвий клопіт...
Але ж щось робити треба. На цьому наголошує і начальник державного управління екології та природних ресурсів в Житомирській області Сергій Сіренький. Кардинальне вирішення проблеми впирається, звичайно ж, у гроші. Нинішнього року на ліквідацію «хімічних бомб» передбачається витратити 60 тисяч гривень. Вистачить їх на один район — Житомирський. Там назбиралося близько 10 тонн. Їх мають вивезти й утилізувати на спеціальному підприємстві. За кожну тонну треба заплатити 6 тисяч гривень. Якщо за колишнє недбальство не розрахуємося сьогодні, діти і внуки розплачуватимуться дорожчою ціною.
Житомирська область.
