Я — давня шанувальниця вашої газети, особливо суперрубрики «Освіта: перерва на реформу». З нею і хочу поділитися наболілим.
Місто наше невелике, зайняти дітей після школи дуже складно, а ще хочеться, щоб із користю.
Є в нас художня школа і дві музичні, то батьки й намагаються прищепити дітям любов до мистецтва, розуміючи, що не з усіх вийдуть моцарти чи співакови.
А державі, схоже, однаково, чи будуть її громадяни освіченими, вихованими на добрих смаках людьми, чи виростуть бовдурами.
Цього року плата за навчання в музичній школі зростала вже двічі і становить 35 гривень на місяць. Додайте ще вісім гривень на «маршрутку».
Хочу, щоб моя дитина виросла розумною, освіченою в усьому, та де брати щомісяця 43 гривні? Викладачі теж незадоволені, бо в їхніх кишенях після підвищення плати грошей не додалося. Зате діток стало вчитися менше...
Були в місцевого начальства — кажуть, наказ згори. А в області стверджують, що цінова політика — це справа місцевої влади.
Якщо на культуру не зважати, з дитинства не вчити любити музику, мистецтво, то звідки взятися духовності, про яку так гарно говорить Президент?
З повагою Наталія ПОЙДИН.
Мукачеве Закарпатської області.
