Уже минуло досить часу після того, як трагічно загинув мій чоловік. Після його смерті ми з дочкою залишилися самі в чужому місті. Але той біль і труднощі, з якими нам довелося зіткнутися, назавжди залишаться в пам’яті.
Після похорону одразу виникло безліч проблем. Потрібні були гроші на пам’ятник, на огорожу. Та й добиратися за 50 км до кладовища було важко. Траплялося, що дев’ятирічна дочка хотіла їсти, а в нас у хаті навіть шматочка хліба не було.
Минуло три з половиною роки. Я працюю на трьох роботах, щоб забезпечити лікування донечці. Грошей вистачає лише на необхідне. Та ми і не скаржимося. Зараз Наталя на лікуванні в Євпаторії. У неї виявили прогресуючий сколіоз, хронічний тонзиліт, остеохондроз та ще безліч чого. Єдина моя мрія — вилікувати її. А дочка мріє про комп’ютер. Спочатку я думала, що вона «перегорить» цим. А тепер розумію, що Наталка лише цією мрією і живе.
Може, знайдуться люди, для яких комп’ютер — не розкіш. Була б дуже вдячною за подаровану дочці мрію. За все життя ніколи нічого не просила. А тепер доводиться. Адже в мене залишилася лише Наталка. І так хочеться подарувати їй радість. З певних міркувань прошу моє ім’я в газеті не вказувати, але необхідні дані залишаю в редакції.
Т. В.
Кіровоград.
P. S. Адресу автора можна довідатися за телефоном 454-86-44.
