У столичній галереї «Гончарі» наближення дня святого Валентина ознаменовано виставкою «Неодягнені».
Той, хто уявляє собі цю виставку просто як парад «ню» або, чого доброго, як репортаж з нудистського пляжу, неабияк розвеселиться, переступивши поріг галереї. Виставка «Неодягнені» іскриться вишуканою іронією! Якщо на цій виставці і є щось «дуже голе» — то це саме іронія щодо поняття оголеності. Можливо, це йде від того, що половина художників—учасників виставки —жінки: Олександра Прахова, Олена Агамян, Ганна Липа, Надія Козак, Софі Азбель, Катерина Корнійчук, Ольга Потієвська.
А художники-чоловіки (Микола Гончаров, Володимир Азбель, Марко Галенко, Геннадій Гутгарц, Едуард Перехрест, Віктор Бистряков) виступають тут швидше у звичній для себе ролі знавців-обсерваторів та теоретиків цього самого діла. Як сказав на вернісажі В’ячеслав Потієвський, художники поділяються на тих, хто знає, який ЦЕ має вигляд, і на тих, хто ще не забув, який ВОНО має вигляд! Сам Потієвський числить себе серед тих, хто «ще не забув». Він виставив таку картину: на червоному тлі — пишні золотисті сідниці, а замість підпису цитата з Ільфа—Петрова: «Пилите, Шура, они золотые!» Загалом виставка — приклад щирої відкритості душі, а не тіла.
