Кілька тисяч арабів упродовж трьох днів січня відкривали для себе продукцію українських виробників у одному з семи об’єднаних еміратів — Рас-Аль-Хаймі.
Чому, власне, у Рас-Аль-Хаймі, а не деінде? Адже чимало «порадників» сватали для цього Абу-Дабі, Дубаї, Шарджі. Бо, по-перше, Рас-Аль-Хайм перебуває на стадії економічного розвитку, тоді як у сусідніх еміратах усі сегменти ринку вже контролюють західні фінансово-промислові корпорації. А по-друге, місце проведення свого роду українських днів підказали араби під час попередніх консультацій віце-президента компанії «Атлас» Петра Лайшева і генерального директора Харківського авіазаводу Павла Науменка з правителем Рас-Аль-Хайма та шейхами чотирьох еміратів. Відкривали для себе Об’єднані Арабські Емірати, звісно, і наші виробники. Начувані про невичерпні запаси нафти в цьому регіоні й гостинність арабських шейхів, українці швидко розібралися на місцевості. Представники гірничо-видобувного, каменеобробного комбінату з Біличів зазначили, що, на відміну від інших еміратів, у Рас-Аль-Хаймі переважає гірський ландшафт, камінь видобувають лише тут, доставляючи його споживачам автомобілями: залізниця закоротка, переривається в Шарджі — так і напрошується, щоб її добудували до морського порту на березі Перської затоки. Припортову інфраструктуру треба розбудовувати, на цьому добре знаються представники морських торгових портів в Одесі, Миколаєві, Іллічівську. З’ясувалося, про це думають і арабські міністри.
На бізнес-форумах у Рас-Аль-Хаймі та Шарджі, влаштованих після того, як за нашою традицією надломили хліб з сіллю, увагою не обминали нікого, хоч очікували, що представники «Нафтогазу України» і металургійних комбінатів матимуть найбільший успіх. На багатьох нафтових свердловинах ОАЕ стоять виготовлені в Україні труби, але з німецьким або турецьким маркуванням. Одразу скажу: пропозиція працювати без посередників зацікавила арабів. Однак виявляти свою приязнь до когось окремо тут не заведено, приязнь на усіх — однотональна, щира, як на мене, дипломатична. На переговорах араби ніколи не відмовляють, вони переносять очікувану подію в часі, посилаючись на обставини. При цьому частують вас міцною кавою або запашним чаєм (лише їм відомої рецептури) доти, доки ви тричі пальцями не подякуєте ритуальним рухом. Традиції непорушні, як релігія.
З виступів на бізнес-форумах президента компанії «Атлас» Сергія Кияниченка, голови Торговельно-економічної місії України в ОАЕ Михайла Юрлова, голови Харківського державного авіаційного виробничого підприємства Павла Науменка та інших було видно, що ми емоційніші за арабів. Бо партнерські торговельні стосунки, мабуть, для нас тепер важать більше. І до того ж хіба не розумніше використовувати літак у повітрі, ніж на землі (хтось з арабів переобладнав Іл-76 під казино)! Утім, з акваторії Перської затоки наближалася війна, і було дико торгуватися стосовно очевидного — переваг торгівлі як такої.
Тисяча і одна річ
Дивний народ ці заможні араби. Торгувати вони вміють, культура обслуговування не гірша за європейську: дисконти, бонуси, картки постійних клієнтів у гігантських супермаркетах та різнокаліберних крамницях. На моїх очах куфія (традиційний головний убір араба) вартістю 75 драхм ($/3,66 драхм) перейшла до рук покупця за 28 драхм. Якщо арабові це треба, то він за це триматиметься чіпко. Вже першого дня роботи української виставки сталася приємна неприємність. О 22-й годині виставковий центр час було закривати, а люди не йшли від наших експонатів — аншлаг! З’ясувалося, на систему штучного вентилювання легень, яку демонстрували українські медики, приїхали подивитися навіть шейхи з Абу-Дабі, Дубаїв та інших еміратів. Найбільш нетерплячі з них виймали з кишень товстенькі портмоне з наміром купити, що бачать, зараз, і перекладач безперервно вибачався: задекларований на митниці товар має повернутися в Україну. А вітчизняні виробники потай раділи вдалому вибору місця проведення виставки.
Підлітаючи до Рас-Аль-Хайму, заступник генерального директора державної компанії зовнішньоекономічних зв’язків України у Афро-Азіатському регіоні «Атлас» Володимир Мудренко (один з організаторів українських днів в ОАЕ) з авіалайнера побачив, як унизу спалахнула довжелезна електрична стрічка. Здивувався: сонце ще не зайшло, а на автобані з одностороннім рухом, який з’єднав усі сім еміратів, вже увімкнули світло. По приїзді з еміратів він зізнається: ми три дні їхали дорогою здивувань. Його можна зрозуміти. На цій дорозі дають напрокат іномарку на кшталт Хонди-автомата, загорнуту в целофан за 35 доларів на добу, а повний бак бензину заливають за 10 доларів. Перед багатолюдними перехрестями ваш автомобіль на ній починає підстрибувати, якщо ви їдете на великій швидкості: нерівна поверхня асфальтівки діє краще за світлофор. А якщо вас зупинить арабський поліцейський, то не стане клеїти дурня, провокуючи на хабар. Життєві традиції вже давно сформували і правила в бізнесі. Він приваблює європейців передусім своєю порядністю і демократичністю. Спільних підприємств — хоч греблю гати, зате створюють їх на паритетних засадах, з обов’язковою наявністю рівної частки місцевого підприємця. Якщо підеш проти правил, то не подивляться, що ти шейх: злочинцем не називатимуть, а казатимуть про тебе як про людину без роботи. Для арабів цим усе сказано.
— Бізнес Об’єднаних Арабських Еміратів, — каже президент державної компанії зовнішньоекономічних зв’язків України у Афро-Азіатському регіоні «Атлас» Сергій Кияниченко, — це світ, який дуже чутливий до моральних і релігійних цінностей. Нам є що йому запропонувати. Я навіть не кажу про літак Ан-74, бізнес-класом якого зацікавилися поважні араби. Я маю на увазі тисячу і одну річ, які мали на виставці не менший попит: від радіостанцій до чохлів для мобільних телефонів. Але нам є що і запозичити в арабських підприємців. І передусім я маю на увазі підходи до справи, правила торгівлі, вміння торгувати на зовнішніх ринках, розмовляти з потенційними інвесторами.
Організатори виставки, зрозуміло, не розповідають про конкретні домовленості й угоди, які привезли з ОАЕ українські виробники. Але незабаром про них ми довідаємося — хоч так, хоч так. Головне, мабуть, в іншому: той, хто вміє щиро дивуватися, той неодмінно робить для себе певні висновки. Отже, набуває досвіду. А з досвідченим виробником у світі торгують охоче.
