Після закриття шахти в одному з міст області без роботи залишилися 500 гірників. Частина з них невдовзі працевлаштувалася на інших вугільних підприємствах, дехто поїхав на заробітки до Росії, а жінки вимушені займатися домашнім господарством. Роботи в рідному місті для них не було. Для розв’язання проблеми працевлаштування шахтарів державне підприємство «Укрвуглереструктуризація» вирішило надати 1 млн. 440 тис. грн. Головне — розумно ці гроші розподілити. Таким «розумником» виявився директор однієї з фабрик. Він запропонував чиновникам із Мінпаливенерго відкрити на базі свого підприємства цех з пошиття спецодягу.
Між фабрикою та компанією «Укрвуглереструктуризація» було укладено договір про спільну діяльність, згідно з яким фабрика зобов’язувалася знайти генерального підрядника і забезпечити проведення всіх необхідних робіт з реконструкції потужностей нового виробництва. Коваленку (прізвище змінено) видали генеральне доручення, термін чинності якого закінчувався у грудні 2001 року, а на відкритий ним банківський рахунок незабаром перерахували 1 млн. 438 тис. грн. Але щойно півторамільйонна сума надійшла на рахунок, Коваленко зник. Управління СБУ, яке зацікавилося реконструкцією фабрики за державний кошт, доклало великих зусиль, щоб розшукати директора. Винайдений ним механізм крадіжки державних грошей усе-таки знайшли і розкрили.
Щоб визначити генерального підрядника для проведення реконструкції, Коваленко мав провести тендер. Зрозуміло, що нічого цього директор зробити не спромігся. Розв’язав питання просто. Зателефонував одному своєму знайомому підприємцеві і запропонував: ти лише підпиши документи і перекажи гроші, куди скажу. На таких умовах взяв Коваленко і відповідального за приймання виконаних робіт — головного інженера так званої фабрики. Так утрьох і «вершили» справи. Кошти регулярно переказували на адреси двох київських фірм за начебто виконувані ними роботи. Хитрував Коваленко і з придбанням техніки та потужностей для нового цеху. В документах зазначено одну суму, а насправді вона значно менша. Куди пішли гроші, невідомо досі.
На жаль, це не перший випадок, коли надані на працевлаштування шахтарів державні гроші використовують не за призначенням. В іншому місті 26-річний бізнесмен, який вибив у Мінпаливенерго майже півмільйона гривень на працевлаштування колишніх гірників, також намагався прибрати чужі кошти до рук. Цех з виробництва дерев’яної тари на базі занедбаного профілакторію так і не було створено. І цьому великому комбінаторові доведеться відповідати перед законом.
