Торік у Дніпропетровській області служба зайнятості працевлаштувала кожного третього зареєстрованого безробітного. Майже 10 тисяч чоловік змогли підвищити кваліфікацію або набути нову професію на спеціальних курсах. Ще 12 тисяч чоловік було забезпечено тимчасовою роботою, а майже 2 тисячі розпочали приватний бізнес. Це дало підстави службі зайнятості населення заявити, що з безробіттям в регіоні зараз усе гаразд. У тому розумінні, що ситуація стабілізувалася, і центри працевлаштування допомагають людям настільки, наскільки спроможні. Отож роблять усе від них залежне.
Але як бути з тим, що на сьогодні в області лише офіційно зареєстровано понад 80 тисяч безробітних, а насправді їх набагато більше? На думку директора Дніпропетровського центру зайнятості Олександра Надтоки, проблема ця пов’язана, з одного боку, з самими безробітними, а з другого — і з роботодавцями. Це з ними не все гаразд.
Якість робочої сили, яка опинилася на узбіччі ринку праці, не завжди, мовляв, витримує критику. У роботодавців нині дуже високі вимоги до професійних навичок та ставлення найманих до службових обов’язків, а люди, що тривалий час не мали роботи, відвикли бути старанними й дисциплінованими. Мало не кожний четвертий працевлаштований зазнає фіаско в іспитовий строк і знову залишається без місця.
Хоч на підприємствах і в бізнесових структурах області дуже багато вакансій суто робітничих спеціальностей, — тих же токарів, слюсарів чи механіків, — вони місяцями не заповнюються, бо непривабливі для безробітних. Зарплата на рівні 160—250, навіть 300—350 гривень не задовольняє людей, а більше платити рядовим робітникам не бажають на кожному третьому підприємстві. Знецінено труд і «білих комірців». Серед бухгалтерів, наприклад, пропозиція на ринку праці значно перевищує попит — отже, прийнятних вакансій всім не вистачає.
