Перші жертви «атаки» клонів

Чи погодиться Богдан Хмельницький з пропозицією обраного на другий президентський термін Ярослава Мудрого очолити український Кабмін, і чи затвердить це рішення Верховна Рада на чолі з Іваном Мазепою? Чи зможуть Ньютон з Ейнштейном вдосконалити нову операційну систему, що її розробив провідний програміст «Майкрософт» Наполеон Бонапарт? Такі запитання цілком можуть потрапити на перші сторінки газет десь років через п’ятдесят. Принаймні так вважають прихильники нових біологічних технологій.

Для втілення в життя такої ситуації потрібно, здавалося б, небагато. Нині апологети генетичної ідентичності заявили про народження уже трьох людських клонів. Якщо це правда, а жодних переконливих доказів автори відкриття не надали, то поява сонму великих учених, титанів мистецтва, спортсменів та інших видатних особистостей із розряду фантастики, нібито переходить у суто практичну площину. Для створення людського дубліката потрібен лише зразок ДНК. А цю речовину, що містить вичерпну інформацію про початковий організм, теоретично можна здобути із будь-якого фрагмента волосини чи кістки.

Неприродні способи створення людини з давніх часів цікавили вчених. Найвідомішим аналогом клонування в історії можна назвати праці зі створення гомункулуса. Гіпотетичної істоти, вирощеної в пробірці, яка мала надприродні таланти й можливості.

«Візьми насіння і помісти його в закупорену посудину, бажано із антверпенського скла, яке легко пропускає і світло, і тепло. Потім закопай його на сорок днів у кінський гній з чотирма магнітами у формі хреста і не забувай кожного четвертого дня поновлювати воду в посудині, додаючи туди свіжої роси; на сорок перший день він почне дихати і розправляти члени. Він здаватиметься тобі людиною гармонійних пропорцій, але прозорим і позбавленим очей. Далі він має вживати arcanum sanguіnіus homіnіs (речовину не ідентифіковано. — Авт.) протягом року, весь час залишаючися під склом, і наприкінці цього терміну перетвориться на чудову маленьку дитину. Отже, це буде справжній гомункулус і його можна буде виховати як і будь-якого звичайного малюка; зміцнюючи і розвиваючи свій розум і здібності, він доживе до своїх тридцяти років, після чого засне і повернеться до попереднього безформеного стану. Тоді один із Посвячених має взяти на себе піклування про нього і знову поселити його під скло, аби ця загадкова і прекрасна істота змогла знову зрости і вийти в світ. Якщо ти звернешся до нього зі священними словами, він буде достатньо мудро пророкувати майбутнє, однак головна його позитивна якість полягає в тому, що за належного догляду і уваги він зможе весь час відроджуватися і в такий спосіб здобуде життя вічне...». Вважалося, що саме цим рецептом скористався перший творець гомункулуса алхімік Арнольд де Вілланова, який жив у XІІІ столітті. Але загальновизнаним майстром із виготовлення гомункулуса був Парацельс — швейцарський лікар і алхімік.

У наш час боротьба за пальму першості в галузі клонування людини триває між президентом компанії «Клонейд» Брижжитт Буассельє, італійським ембріологом доктором Северіно Антінорі та його колишнім колегою доктором Панайіотісом Завосом. Кожна із сторін звинувачує конкурентів у шарлатанстві, а решта наукового світу дивиться на їхню скандальну боротьбу, м’яко кажучи, з неприхованим скепсисом. Річ навіть не в тому, що експерименти з клонування людини визнано аморальними і законодавчо заборонено у більшості країн світу. Методика проведення таких операцій навіть на тваринах достатньо складна і потребує значних витрат. До того ж найвідоміша удача з овечкою Доллі не дає підстав для ствердження, що всі проблеми в цій галузі вже розв’язано. Чимало вчених звинувачують своїх спритних колег у навмисній маніпуляції свідомістю потенційних донорів.

Численні публікації апологетів клонування людини створюють ілюзію безсмертя. Однак це зовсім не так. У принципі, люди з абсолютно однаковим генетичним кодом ніколи не були рідкістю. Нині в світі живе майже 150 мільйонів однояйцевих близнюків. Кожна пара, а інколи й більше, братів чи сестер, які з’явилися з однієї клітини, мають однакову ДНК. Попри це, такий факт не дає нікому підстав казати, що хтось із них після смерті живе в тілі іншого. Людина — це насамперед не тіло, а особистість, сформована під впливом певних обставин, — внутрішніх і зовнішніх.

Мало того, що гіпотетичні копії не будуть в інтелектуальному, психологічному та особистісному аспекті ідентичні «початковому оригіналу», ніхто не може гарантувати і зовнішньої їхньої схожості. Результат недавнього експерименту з клонування кішки спантеличив учених Техаського університету. Вдало склонована кішка Сісі зовсім не схожа на оригінал. Піддавалося сумніву навіть те, що вона взагалі є клоном, але результати дослідження ДНК підтвердили факт успішного клонування.

Така перспектива, втім, не являє особливої загрози нікому, крім розчарованого «замовника». Нічого страшного, якщо замість очікуваного двійника Шварценеггера народиться новий Дені Де Віто (зрештою, акторам вдалося непогано зіграти братів у фільмі «Близнюки»), головне, щоб дитина була здорова. А з цим, як з’ясовується, теж не все гаразд. На думку генетиків, якщо повідомлення про народження клонів виявиться правдою, на цих дітей очікує страшна доля. Зокрема, старіння до 30 років і безліч ускладнень зі здоров’ям, включаючи генетичні аномалії. До особистих проблем цих нещасних можуть додатися і цілком реальні проблеми всього людства. Недавні дослідження встановили, що геном людини відрізняється від генома миші лише на чотири(!) відсотки, а від шимпанзе — на один. Беручи до уваги цю інформацію, не хочеться і думати про те, які наслідки може спричинити незначний збій в генетичній структурі клону. Якщо таке станеться — голівудські «страшилки» здаватимуться безневинним дитячим жартом...

Якось нас уже «пронесло». Нам пощастило у тій грі, яку в сорокових роках затіяли фізики. За визнанням авторів атомної бомби, вони не знали, чи матиме спровокована ними реакція атомного розпаду локальний характер, або вона знищить усе навколо і весь Всесвіт... Тоді нам пощастило. Під нашою завзятою кіркою міни не виявилося. А чи є гарантія, що і в цьому місці, де нині копають біологи, немає такої міни?