Написати в «Голос України» мене змусив матеріал «Старший, але не душею». Його було опубліковано 12 вересня минулого року, та він досі не дає мені спокою. Адже мій чоловік старший від мене на 17 років...
Мій перший шлюб був невдалий. Єдине, що залишилося після нашого з чоловіком спільного життя — чудові двійнята. Але надто швидко кудись ділася любов, а разом з нею — повага і довіра одне до одного. Протягом семи років самотності я виховувала дівчаток, працювала і намагалася забути минуле. А потім познайомилася з Григорієм. Звичайно, дуже боялася знову обпектися. Але після весілля нарешті зрозуміла, що означає кохати і бути коханою. І це почуття не полишає нас уже 28 років.
Разом пережили багато: мої дві тяжкі операції, тимчасову непрацездатність (не могла ходити), та були й інші життєві негаразди. Але весь цей час Григорій був поруч. Виховував наших чотирьох дітей, став незамінним дідусем для тринадцяти онуків. Ось такий у мене чоловік — старший, але не душею! І я щодня дякую Богові, що він у мене є.
Бабуся Марина КОЖУХАР.
Муравлівка
Ізмаїльського району
Одеської області.
