І за рубежем, і в Україні останніми роками спостерігається різке збільшення кількості «захворювань на страх» — різними фобіями. Згідно з останніми дослідженнями Держкомстату спільно з фахівцями Міжнародної організації праці Програми розвитку ООН, найбільшим страхом для наших співвітчизників вивявився страх роботи, а точніше, усе, що з нею пов’язане.
Чого ж найбільше бояться мешканці столиці?
На першому місці — страх перед пенсією й бідністю. 80 відсотків опитаних киян відчувають страх перед тим, що після виходу на пенсію відразу стануть бідними. Деяких особливо хвилює, що навіть на ліки грошей бракуватиме.
На другому місці — страх втратити роботу. Поганеньку, та все-таки роботу. З’ясувалося, що лише 28 відсотків учасників опитування можуть з упевненістю сказати, що залишаться на своєму робочому місці протягом року. Решта 72 відсотки щодня ходять на роботу, побоюючись звільнення.
Третє місце посідає страх відстати від життя. Виявляється, чотирьом із п’яти опитаних доступ на роботі до комп’ютера — велика рідкість. А 50 відсотків взагалі впевнені, що коли на їхньому підприємстві раптом запровадять якісь нові технології, вони не зможуть «підучитися».
На четвертому місці — страх потрапити на роботу, де не платять зарплату. 25 відсотків респондентів протягом останніх двох—трьох місяців не одержували зарплати, а в сільській місцевості ця цифра зросла до 60 відсотків.
П’яте місце належить страху перед босом. Майже 66 відсотків столичних мешканців бояться навіть писнути проти роботодавця. Тільки 26,7 відсотка впевнені, що в разі, наприклад, несправедливої догани, вони якось будуть протестувати. А ось якщо опитуваних силоміць гнатимуть у неоплачувану відпустку, то лише 8,7 відсотка з них відкрито заперечуватимуть.
І, нарешті, останнє — посідає страх перед робочим місцем. Кожний шостий респондент переконаний, що його робоче місце (через стан обладнання чи через  хімічні або інші шкідливі речовини) небезпечне.
Що ж ви, шановні роботодавці, робите з підлеглими? Адже відомо, що, піддаючись щоденному такому стресу, 65 відсотків простих мешканців мають підвищений ризик «заробити» психічний розлад. А ви ж не хочете, щоб поряд з вами працював псих?!
До того ж, 93 відсотки опитаних мешканців столиці хотіли б мати гідну, цікаву й добре оплачувану роботу. А натомість ладні трудитися втричі ефективніше — так відповіли 87 відсотків  респондентів.
Ось така невтішна статистика. Вона — результат ставлення держави до своїх трудівників.
Мар’яна БОЙКО.
Київ.