Столичний ринок нерухомості перебуває ще в підлітковому віці, зате приємних (і не дуже) клопотів завдає владі та мешканцям багатоквартирних будинків, як доросла дитина.
Кожному «хаузу» — по няньці
Клопотів побільшало, відтоді, як мірилом достатку стала не одна хрущобка на околиці міста, а багатокімнатна квартира з євроремонтом у центрі. А то й кілька — у різних районах центральної частини міста. Відтоді вряди-годи ми чули про басейни на восьмому поверсі якогось будинку на Предславинській або про двотонний акваріум на третьому поверсі будинку на Великій Житомирській. Але вже скоро приємні клопоти обернулися гострими проблемами. І вони почали стрімко додаватися, відколи місцева влада визначила на роль няньки нерухомості грошовитого інвестора, а наші напівобшарпані багатоповерхові будинки почали називати на англійський манер «хаузами». Біда в тому, що наші «хаузи» споруджували переважно за часів перших радянських п’ятирічок і мешкають у них вже не квартиронаймачі, а повноправні власники. Ось витяг з листа мешканців будинку 12/7, що по вулиці Гусовського, замість покрівлі якого інвестор збирається поставити ще два поверхи — аттиковий та мансардний:
«Наш п’ятиповерховий будинок, збудований у 1937 році, стоїть у самісінькому центрі Печерська. Звичайно, він старенький, бо пережив другу світову, проте будували у ті роки на совість — і будинок встояв. А у травні 2002 року звістка про те, що в нашому будинку починають добудовувати два поверхи, створила ефект вибуху бомби... Повідомлялося про те, що жодної нашої згоди на це не треба. Цілком зрозуміло, що ми навіть не одразу повірили у можливість такого брутального втручання. Насамкінець власність — це власність, і закону про неї ще ніхто не скасовував. Яка різниця, живемо ми у приватизованій квартирі чи приватному будинку, у когось виникла ідея сісти нам «на голову» ще двома поверхами... Не питають і розпочинають будувати, хіба не абсурд?»
Усе вище і вище, і вище...
З правового боку — абсурд чистої води. Бо право на власність громадян охороняється Конституцією. Бо згідно з чинним законодавством реконструкція горищних приміщень житлових будинків може здійснюватися лише за згоди власників будинку. А він, вочевидь, перебуває у спільній власності, частина квартир — приватизована. З морального боку —також абсурд. Бо інвестиційну перебудову на Гусовського, 12/7 почали, попередньо не відселивши мешканців, чимало з яких за станом здоров’я не готові до того, щоб жити в її епіцентрі. Ще одна вагома деталь: будинок, за словами мешканців, має дерев’яні перекриття, тож є серйозна загроза, що несучі конструкції просто не витримають масштабного задуму інвестора.
Утім, з економічного боку, мансардна розбудова — це розумно. Адже, розпочинаючи її ще 1997 року, міська влада мала на меті неабиякий комерційний сенс. По-перше, будівництво мансард автоматично знімало з комунальних служб клопіт з пошуками коштів на ремонт покрівель. По-друге, створювало додаткові площі для розміщення приміщень соціального призначення. І головне: сприяло залученню інвесторів та задовольняло їхні запити у пошуках архітекторів та підрядних організацій. Але на приголомшених будівництвом мешканців це, звісно, не вплинуло. І вони вирішили шукати правди в Печерському районному суді, звинувативши у порушенні своїх прав, зокрема, Київську міську державну адміністрацію.
Людей можна зрозуміти. Ще навесні минулого року Кабінет Міністрів доручив Державному комітету з будівництва, архітектури та житлової політики розібратися з аналогічною скаргою на вулиці Цитадельній, і юристи дали оцінку будь-якій надбудові на горищних поверхах. (Вона, до речі, повністю збіглася з тлумаченням з цього приводу Міністерства юстиції). Які ще треба аргументи?
«Згідно із ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» власники квартир багатоповерхових будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою. Допоміжні приміщення... згідно з Положенням про порядок передавання квартир (будинків) у власність громадян, затвердженим наказом Держжитлокомунгоспу України від 13.09.92 № 56 та Законом України «Про інвестиційну діяльність» забороняють інвестування, яке порушує права та інтереси громадян. З огляду на чинне законодавство під час здійснення реконструкції горищних приміщень наявних житлових будинків необхідно отримати згоду власників приватизованих квартир».
Виходить, що на вулиці Цитадельній — одна правда, а на Гусовського — інша?
Дві правди
У жовтні столичне видання «Печерськ» присвятило аналізові цього конфлікту дві газетні полоси. З’ясували, зокрема, що 12 серпня 2002 року голова Печерської районної у місті Києві державної адміністрації Анатолій Коваленко підписав розпорядження № 1005 «Про внесення змін і доповнень до розпорядження голови Печерської районної державної адміністрації від 31.08.2000р. № 675». Документ розрубував гордіїв вузол багатьох проблем, оскільки затверджував Типовий інвестиційний контракт на реконструкцію горищ будинків та заміну дахів на мансардні поверхи, а також Типовий договір про наміри укласти інвестиційний контракт на реконструкцію будинку. Ініціатива варта розповсюдження і в інших районах міста. Бо у бланку інвестиційного контракту з’явився обов’язковий пункт про одержання згоди мешканців будинку (або власників, або об’єднання співвласників квартир) на здійснення будівельних робіт. Бо такі конфлікти, як на вулиці Гусовського, стали вже майже нормою життя на столичному ринку нерухомості. Але дуже розумне розпорядження мало чим зарадило мешканцям будинку. Бо інвестор в особі симпатичної Ольги Казанцевої пройшла десятки інстанцій і одержала більше сотні узгоджень значно раніше цього розпорядження. В тому числі вона має й дозвіл на реконструкцію і позитивний висновок експертизи від «Держархбудконтролю». Власне, на період судового розгляду справи це відомство дозвіл відкликало. Будинок, який перетворився на будмайданчик, на якийсь час завмер. Та суд скінчився. Точніше, суд першої інстанції. І, як можна було очікувати, не на користь мешканців будинку. Але миритися вони не налаштовані, про що свідчить і апеляційний позов, і зовсім свіжий (від ще однієї групи мешканців будинку).
Голова домового комітету Наталя Лопатіна, яка розповідає про це, ледь стримує сльози. Але очі не спустошені, в них —віра у справедливість і надія на те, що рішення суду першої інстанції вони оскаржать...
Я мимоволі згадую, як восени минулого року начальник КП «Печерськжитло» Віталій Гонгал розповідав про те, як конструктивно порозумілися інвестори з мешканцями за адресами: Панаса Мирного, 7-а, Пилипа Орлика, 10, Шовковичній, 23 та ін. У портфелі його підприємства на той час вже було більш як дві сотні інвестиційних контрактів, тепер — набагато більше. Наївно сподіватися, що процес мансардної та аттикової перебудови протікатиме безконфліктно. Бо тільки-но довели до пуття норми Цивільного кодексу, а наші закони суперечать один одному, а навіть дуже розумні розпорядження не встигають за життям, а люди з вулиці Гусовського в усі інстанції пишуть:
«Ми не хочемо повторити сумний приклад розвалених будинків у Чернівцях, Дніпропетровську, Одесі й зовсім поруч з нашим будинком — на вулиці П. Мирного. І нас геть не спокушає перспектива, що після того, як будинок впаде, нашу пам’ять вшанують хвилиною мовчання у тій самій Печерській райдержадміністрації»...
