Київська галерея «Ірена» показала роботи Євгенії Заремби-Богинської та її сина, відомого кераміста Леоніда Богинського.
Дивовижно: проста жінка раптом у 75-літньому віці починає ліпити! Євгенія Оксентівна робила з глини невеликі фігурки: Шевченка, Соломії Крушельницької, Леніна, Маргарет Тетчер . Усього на виставці двадцять три роботи. Євгенія Богинська народилася на Вінниччині 1909 року. Тяжко працювала все життя. Змалку наймичкою, потім робітницею «Ленкузні», санітаркою. Пережила окупацію, голод. Дуже любила співати. У дев’яносто два її не стало. Коли хтось сприймав наївні вироби Євгенії Оксентівни як іграшки, вона ображалася. Для неї вони були серйозною скульптурою. А захопилася глиною, допомагаючи малому онукові Федору. До речі, нині він професійний скульптор.
Актор Володимир Задніпровський, також її онук, згадує:
— Якось я переплутав бабусиних персонажів. «Це у вас Дзержинський?» — «Ні, Іван Франко!» — «Чому ж з бородою?» — «А хіба у Франка не росла борода?!» Бабуся часто зображала Хмельницького верхи. Ліпила й Сталіна, та згодом розсердилася на нього й кинула.
Творчість Заремби-Богинської — чи не єдиний нині в Україні взірець наївної персоніфікованої скульптури. Її роботи є в музеях Сум, Хмельницького, Опішні, у сімейній колекції Богинських. Дещо хотіли купити американці, та художниця не віддала.
У цих наївних скульптурах по-дитячому неупереджений погляд на світ. Вони випромінюють лад і чистоту. Євгенія Оксентівна не драматизувала життя, хоч зазнала чимало горя і втрат.
Тут же, на виставці, — вісім абстрактних керамічних робіт (пластів) Леоніда Богинського. Стримано, аж до чорно-білої гами. Лаконічно, але по-філософськи заглиблено. Це зовсім інша кераміка. Але поруч з Богинським почуваєшся легко і ясно. Можливо, це від мами. Я запитала, чи довго він шукав власного стилю.
— А я не шукав, я жив. Мої роботи — це історія життя. Приміром, «Спробу» (другий знімок — Ред.) вважаю автопортретом: людина злетіла і зависла між небом і землею.
Він справді трохи між небом і землею: визнаний кераміст, чиї роботи є у Франції, Німеччині, Швеції, в останні роки займається лише монументальною керамікою. Камерних, суто виставкових творів не робить, нема умов. Але будує піч для майстерні в Княжичах під Києвом. Життя триває...
