У сучасній історії Чехії таких президентських виборів ще не було. Парламентарії мусять обирати «звичайного» президента, а не «символ». Так прокоментувала передвиборну ситуацію в Чехії газета «Le Temps».
Справді, уявити Чехію без Гавела, чий президентський термін завершується 2 лютого, просто неможливо. 13 років поспіль він стояв біля керма. Спочатку як президент Чехословаччини. Потім два терміни — як президент Чехії. Цього тижня Вацлав Гавел виступив перед парламентом і подякував за довіру. Зал проводжав його стоячи. Тепер Гавел — щасливий. Бо, як зізнався журналістам, нарешті зможе відпочити і знову отримає свободу. «Найкращим у моєму політичному житті був, певно, той момент, коли ми вступили до НАТО й коли Копенгагенський саміт ухвалив рішення про наше приєднання до Європейського союзу», — заявив він празькому тижневику «Respekt». Гавел не згадав про «розлучення» Чехії та Словаччини, але не в останню чергу завдяки йому воно було мирним і неконфліктним.
Нині Чехія має навчитися жити без «симпатичного фасаду» (саме так назвав президента його колишній радник Іржі Пехе). А дії нового президента ще довго оцінюватимуть у порівнянні — а як це зробив би Гавел. Хоча щодо нового президента, то поки що парламентарії не визначилися з його кандидатурою. Цього тижня відбувся перший тур виборів. На найвищу посаду претендували екс-прем’єр Вацлав Клаус, якого підтримує найбільша права партія «Громадянська демократична», глава верхньої палати Петер Пітгарт, якого лобіюють найменша фракція християнських демократів і сам Вацлав Гавел, соціал-демократ Ярослав Буреш і комуніст Мирослав Кржиженецький. Двох останніх кандидатів вже відсіяв перший тур. Майже ніхто в Чехії не сумнівається, що й другий тур не буде фінальним. Згідно з процедурою, кандидат стає президентом, якщо набрав більшість голосів усіх присутніх парламентаріїв в кожній палаті. Проте ні Клаус, ні Пітгарт не є безперечними лідерами. Клаус здобув популярність як «батько» реформаторської економічної політики, яка й наблизила Чехію до ЄС. І саме з цієї причини має чимало ворогів, особливо серед пересічних громадян, які відчули це реформування на власному гаманці.
Пітгарт — колишній дисидент з ореолом борця з комуністичним режимом. Протягом двох років був прем’єром. Є підстави вважати, що в другому турі його можуть підтримати і соціал-демократи, найбільша фракція в парламенті. Але багато політологів вважає, що буде й третій тур, під час якого президента обирають простою більшістю. А скептики взагалі прогнозують, що й третій тур може провалитися. Тоді в боротьбу вступлять інші кандидати...
Враховуючи ситуацію, а також результати соцопитувань, згідно з якими Гавел і після 13 років президентства має неабияку популярність, деякі політики запропонували змінити Конституцію й попрохати його балотуватися ще на один термін. Але Гавел відмовився. Він стомився.