До 25-вікового ювілею древньої Керкінітіди (спогади про яку є в творах Геродота, Плінія і Флавія) і середньовічного Гезлева наступного літа буде відреставровано не лише центральні вулиці, а й історичну частину міста: численні культові споруди, фортечні ворота, турецькі бані і навіть невільницький ринок. Хоча історики переконують, що місту-курорту не дві з половиною тисячі років, а на 75 більше, до поважного ювілею міська влада поставилася серйозно.
Усім миром
Ідею перетворення Євпаторії на самобутній туристичний центр підтримали всі національно-культурні громади міста. А іноземні інвестори з Англії й Німеччини заявили про свою готовність вкласти в цей проект 10 мільйонів доларів. Вони підрахували, що реалізація його цілком окупиться через п`ять років і принесе інвесторам 15 мільйонів доларів. А євпаторійцям —приплив туристів, ошатність усіх споруд і вулиць, понад дві тисячі нових робочих місць.
Утілення в життя проекту реставрації старої частини міста до його круглої дати почали з відновлення і збереження всіх майже тридцяти найцінніших прадавніх пам`яток. Повертають колишні назви і національний колорит стародавнім вуличкам Євпаторії. Реставрують їх саме в тому самодостатньому вигляді, який вони мали за часів, коли місто знали під іменем османського Гезлева (підземелля), зміцнене цитаделлю з величезною кількістю ровів, башт і підземних ходів. Залишки гезлевської фортечної стіни — лише частина колишнього потужного укріплення заввишки до десяти і завширшки до п’яти метрів, збудованого у формі п`ятикутника. Через кожні 150 метрів в стіні були потужні кам`яні вежі —бастіони. Найсумнішу славу мала «кривава башта», в якій позбавляли життя засуджених до кари і страти.
Середньовічна частина Євпаторії воістину унікальна: протягом багатьох століть тут чудово вживалися поряд караїмські кенаси, єврейські синагоги, мусульманські мечеті, вірменські церкви і православні храми. Реконструкція не обмине жодну з цих пам`яток. Недаремно спеціалісти називають старі квартали міста неповторним архітектурним заповідником, у якому, як ніде, зберігся у майже первісному вигляді цілий середньовічний масив, нині населений людьми, а не вичищений щіточкою археологів.
Уже відреставровано Східні міські ворота і фрагмент цитадельної стіни вздовж вулиці Караєва. Завширшки вона понад 12 метрів, з обох боків проїзду — ніші, які служили приміщеннями для сторожі. З південно-східного кута воріт у цитадельний рів вів глибокий хід, з якого починалася ціла система підземних лабіринтів унікальної мережі водопостачання середньовічного міста. А неподалік аркової брами бачимо ще один неповторний пам`ятник архітектури ХV століття — єдине на всю Україну таємниче, бо досі щонайменш вивчене істориками, текіє (монастир) дервішів, котрих середньовічний мандрівник Челебі назвав «мужами містичного шляху й екстазу». Тут, тепер на площі Металістів, у ті далекі часи збиралися мандрівні монахи на моління. Жили вони в невеличких келіях з мініатюрними приземкуватими віконцями, а молилися в сусідній мечеті Шукурла — ефенді. Цей архітектурний ансамбль складається з трьох споруд, збудованих одночасно: медресе, мечеті і власне купольної споруди текіє дервішів. На першому поверсі чайного будиночка планують відкрити етнографічний центр — музей, а на другому — розмістити класи древніх ремесел. Необхідний на ремонт мільйон гривень знайшовся у міжнародного фонду «Відродження», допомагають пожертвами і благодійники. Реставрують і сусідній православний Свято-Микільський храм, історія якого налічує більш як століття. Собор збудували на місці згорілої грецької церкви в ознаменування звільнення міста від англо-франко-турецько-сардинських військ за часів Кримської війни.
Грецька релігійна громада надала місце для зведення православного храму безплатно, а гроші на будівництво збирали всім миром: російська, українська і грецька православна, мусульманська, вірмено-греко-григоріанська, іудейська і караїмська громади. За законами того часу культові споруди різних конфесій мали бути розташовані одна від одної на відстані понад 600 метрів. Позаяк мечеть Джума-Джамі спорудили раніше, мусульмани подали прохання імператору, щоб той дозволив неподалік будівництво православного собору, пообіцявши, що мусульмани і православні житимуть у мирі і злагоді повік.
Якщо Свято-Микільський храм потребує лише часткової реставрації, то на відновлення розташованої поряд єдиної своєрідної величної дванадцятикупольної мечеті з первинною назвою Хан-Джамі, якій щойно минуло 450 років, необхідно чимало коштів. Назва збудованого великим османським архітектором — зодчим Ходжі Сінаном за зразком знаменитої константинопольської Айя-Софії шедевру архітектури походить відтоді, коли саме тут постали перед народами Криму одночасно 18 ханів. Багато років мечеть була в занепаді. Та вже на пам`яті нинішнього покоління провели опалення, відновили обидва мінарети, що впали в ХVІІ столітті, відреставрували рами і двері, зробили витончені розписи на новій штукатурці.
Чи стануть бані банями
А поблизу ще одна цікава пам`ятка Євпаторії — комплекс середньовічних турецьких бань. Питання про час їх будівництва досі залишається відкритим, але за архітектурними особливостями історики датують цей пам`ятник шістнадцятим століттям. Як і понині, тоді бані постачалися водою, проведеною до них з допомогою підземних галерей. Тут були розташовані паралельно два відділення — чоловіче й жіноче, до яких прилягали роздягальні, масажні і мийні, чайні кімнати й кав`ярні. Турецькі бані використовували за своїм прямим призначенням ще 15 років тому, а потім вони почали руйнуватися так стрімко, що нині потребують термінової реконструкції. Відновити треба і дві євпаторійські синагоги. Купецьку збудували в 1838-му і через 85 років вона стала хоральною — головною синагогою Криму. А за радянських часів її приміщення передали під клуб кустарів, а пізніше перетворили на цех розливу пива. 2001 року цю синагогу постановою уряду автономії повернули єврейській ортодоксальній громаді. Батьки міста, інвестори та краєзнавці запевняють, що вже цьогорічного курортного сезону один із найдавніших полісів світу стане Меккою для туристів.
Цікаво, що серед численних цікавинок святкування 2500-річчя Євпаторії передбачено й перший з`їзд євпаторійців, які проживають в інших містах і країнах. Усіх відомих земляків, котрі прославилися як учені, державні діячі і майстри мистецтв, уже запрошують на ювілейні свята. Серед почесних гостей очікують і родичів відомого своєю мудрістю і благодійністю дореволюційного міського голови Євпаторії караїма Семена Дувана, які живуть нині у Франції та Італії. У запрошеннях на святкування ювілею нинішній міський голова Андрій Даниленко не забув зазначити, що вулиці Дувана першій повернули ім`я колишнього батька міста і відреставрували її теж найпершою. Та нагадав, що колишнє провінційне курортне містечко свого часу було столицею невеликого народу — дванадцяти тисяч кримських караїмів, серед яких було тоді 12 мільйонерів, а міським головою євпаторійці обирали винятково караїмів, починаючи з середини вісімнадцятого століття. Сьогодні євпаторійська караїмська громада «Кардашлар» («Брати») не налічує й 250 представників цього народу. Та за десять років її існування в місті створено музей, бібліотеку, єдиний у світі дитячий хореографічний ансамбль «Фідан» («Паросток») популярне кафе національної кухні.
З караїмами пов`язана відреставрована нині одна з найунікальніших історичних пам`яток Євпаторії — комплекс діючих соборних кенас, перетворених за часів атеїзму на пустки. Сюди з`їжджаються помолитися і зустрітися всі нечисленні вже кримські караїми, понад 200 з яких живе в Сімферополі, ще близько 100 — у Феодосії, 50 — у Севастополі і 30 — у Ялті.
Під час своїх зібрань караїми згадують ті часи, коли після падіння Кримського ханства їх центр перемістився з гірської цитаделі Кале під Бахчисараєм у приморську Євпаторію, де крім кенас вони збудували резиденцію свого духовного і світського глави — гахама, духовні правління і училище. На власні кошти звели й утримували школу з безплатним навчанням для дівчат усіх національностей, а для хлопців — Когеновське ремісниче і Кара-Тобінське сільськогосподарське училища, де юнаки незалежно від національності теж безплатно здобували професійні знання. Караїми створили й перший Євпаторійський театр, відкрили будинок для старих — притулок, Мойнакську грязелікарню, міську бібліотеку, збудували електростанцію, пустили трамвай і розбили громадський парк на безплідному солоному піщаному узбережжі, де нині міститься уславлений своїми дивами зцілення Центральний клінічний дитячий санаторій Міністерства оборони. Парк у мілководній Каламітській затоці започаткував освоєння всієї пляжної зони, яка швидко забудовувалася дачами, пансіонатами, готелями і почала перетворюватися на популярний європейський курорт. Ще перед першою світовою війною у кримських путівниках писали: «Тут діє 3 санаторії для дорослих і 5 дитячих, велике розповсюдження отримали приватні пансіони і готелі для відпочиваючих з різними матеріальними можливостями. Приїздити на морські купання і грязі в Євпаторію стало достатньо престижно, почастішало серед гостей популярного курорту високих цивільних і військових чинів, багатих поміщиків і купців. Це й не дивно, бо навряд чи десь у Європі можна зустріти на одному місці стільки цілющих джерел, створених природою, як в Євпаторії. Хто жив у різних приморських курортах Європи, той, порівнюючи їх природні багатства з такими в Євпаторії, не може не співати дифірамбів останній. Природа щедро обдарувала Євпаторію і дала їй все, щоб створити з неї світовий курорт».
Нині це визнана чудова дитяча оздоровниця і першокласний кліматичний та бальнеологічний курорт з теплим морем, прекрасними піщаними пляжами, лікувальними грязями і ропою озер, термальними джерелами цілющих мінеральних вод.
Дедалі більше гостей курорту дізнається, що саме тут розміщуються й створена на базі Державного авіаційного науково-дослідного центру Збройних Сил України елітна група всесвітньо відомих асів «Українські соколи» та Національний центр управління і дослідження космічних засобів України, в деякі підрозділи якого теж пускають цікавих до всього туристів.
Сьогодні всі куточки міста з любов’ю оновлюють і чепурять, щоб у переддень свого 2500-ліття Євпаторія засяяла всіма своїми давніми і сучасними привабами.
