(Продовження. Початок у номері за 5 вересня 2002 року).
Виробники взуття втілюють модні тенденції. А чи піклуються вони про те, як їхній кінцевий продукт впливає на ходу, загальне самопочуття споживачів. «...Дівчата сміливо можуть ходити в тому, що ми запроваджуємо», — виголосила кіношна героїня радянських часів. А тим часом деякі моделі, визнані класикою, справляють аж ніяк не благотворний вплив. Про шкідливі «шпильки» ми вже чули. Але про підступність шльопанців, «стукалок», і кімнатних тапочок без п’яток я дізналася вперше від заслуженого тренера України зі спортивної ходьби Олександра ШИМКА.
— Особливо шкідливі черевики на високому підборі з вузьким носком, — каже Олександр Мусійович. — Вони різко погіршують кровообіг у ногах, піддають м’язи гомілки і стопи сильному напруженню і швидкому стомленню. Підбор зменшує площу опору стопи на 30—40 відсотків, обмежує рух у суглобах.
Таке взуття змушує тривалий час утримувати позу рівноваги, напружує корсет хребта і стомлює нервову систему. Або ж уранці, щойно прокинувшись, ноги шукають капці. На роботу — в модних черевиках. Прийшовши додому — знову капці. Але ми мало знаємо, що вони завдають значної шкоди формуванню ходи, оскільки механізм перенесення ноги вперед спричиняє закріпачення підошвенних м’язів стопи і гомілки. Щоб тапочки чи шльопанці за законом інерції не злітали вперед, людина мимоволі, пальцями ніг притискає шльопанці вниз, до підошви, саме в той момент, коли за правильної ходи пальці мають рухатися вгору!
Наступна ланка в ланцюгу порушень природи руху і циркуляції крові — зігнуті коліна, адже неможливо поставити випрямлену ногу на п’ятку (хода все-таки), якщо носок витягнутий донизу. І взагалі, хто хоче мати шарпаючу підошвами старечу ходу (відповідно й таке саме здоров’я), нехай носить шльопанці.
Олександр Шимко вивчив біомеханіку ходи в різних видах взуття і дійшов висновку, що «найкраще взуття — його відсутність».
Скажете, заговорили про ходіння босоніж узимку. Але це можна робити цілий рік і не обов’язково по траві чи піску, а й по звичайній домашній підлозі.
Фізіологи довели, що підошви ніг — одна із найсильніших рефлексогенних зон людського організму. Ходіння босоніж — своєрідний, перевірений тисячоліттями, точковий масаж, який тонізує організм і сприяє підтриманню його в робочому стані.
На початку практикування спортивної ходи босоніж Олександр Мусійович вів облік людей, які вилікувалися від усіляких внутрішніх хвороб. Потім припинив, бо це масове явище. Хто пізніше, хто раніше, але всі позбувалися своїх хвороб.
Мало того, його підопічні школярі і студенти, які застосовували спортивну ходьбу босоніж, краще навчалися і складали іспити, ніж ті, хто тренувався у взутті. Це спричинено тим, що акумульовані у підкірці імпульси тонізують кору великих півкуль головного мозку, поліпшуючи процеси мислення, пам’ять.
Обурений читач запитає: «То що ж робити тепер, ходити без взуття?» «Ні, — відповідає Олександр Шимко, — мудрість тіла і здоровий глузд підкажуть: коли і як довго, часто чи інтенсивно ходити босоніж. І далі носіть те взуття, в якому досягли своїх найкращих відчуттів техніки ходьби».
