Отже, оголошено офіційні результати другого туру виборів президента Литви. Ніхто не прогнозував перемогу Роландаса Паксаса, та ще й з перевагою в 9,32%. П’ять років тому перемогу Валдаса Адамкуса забезпечив менш як один відсоток виборців.
Напередодні першого туру букмекери обіцяли тим, хто поставив на Паксаса, чотириразове збільшення капіталу, а на Адамкуса — жалюгідні десятки відсотків. Як бачимо, «хто не ризикує, той не п’є шампанського». У другому турі більшість партій різної політичної орієнтації під гаслом «захисту стабільності» оголосили про підтримку В. Адамкуса. Р. Паксаса підтримала, крім власної Ліберально-демократичної партії, тільки партія Нової демократії (лідер Казімера Прунскене). Кажуть, політики — це люди, які пояснюють, чому все відбувається не так, як вони обіцяли. Нині політики та політологи Литви пояснюють, чому переміг Р. Паксас. Мовляв, у перерві між турами пілот-професіонал не сидів склавши руки і знову облетів на вертольоті ледве не всю Литву, розкидаючи, як цукерки, популістські обіцянки. І іміджмейкери постаралися, створивши образ Р. Паксаса як агресивного молодого багатообіцяльного політика.
А 76-річний В. Адамкус спочивав на лаврах, сподіваючися, що його безперечні заслуги в зовнішній політиці самі по собі принесуть голоси. Президента не врятували ані запрошення Литви до НАТО і ЄС, ані прийом у Вільнюсі Дж. Буша, ані прекрасне знання англійської.
Оглядач газети «Lіetuvos rуtas» Р. Валатка (який нещодавно порівнював Р. Паксаса з В. Леніним) зауважив, що новому керівникові країни буде важко домовитися з основними партіями, які «ставили» на В. Адамкуса. Не легше буде спілкуватися з прем’єром А. Бразаускасом, котрий відверто підтримав президента, і з головою Сейму А. Паулаускасом, який був упевнений у своїй перемозі.
Не відстають від литовських колег і латвійські політики та політологи. Приміром, А. Пабрикс вважає, що результати виборів вказують на те, що незадоволення населення державною владою в країнах Балтії зберігається. Таким само сюрпризом стали прихід до влади «лівого» президента в Єстонії та зміна правлячих партій у Латвії. Невдоволення владою може піднести не одну несподіванку, і «ми можемо очікувати сюрпризів і на референдумі про вступ до Європейського союзу».
Депутат Сейму Латвії п. Кабанов пише в газеті «Вісті сьогодні»: «Можна уявити, як метушаться нині в Брюсселі і Вашингтоні. Престарілий і передбачуваний «американський дядечко» Адамкус був стовідсотковим західником і єврооптимістом. У свою чергу, багаторазовий чемпіон СРСР з авіаспорту і колишній член КПРС Паксас прославився різкою заявою з приводу Ігналінської АЕС: мовляв, закриємо її лише після «відступного» від Євросоюзу. До того ж саме коли Паксас був прем’єром розпочалася масштабна експансія російського капіталу до Литви, «топом» якої стало придбання Мажейкяйського нафтокомбінату. Стратегічне значення Литви для Росії важко переоцінити. Вочевидь, з новою владою у Вільнюсі намагатимуться по-новому побудувати діалог про статус Калінінградської області. Цілком можливо, що вибір на користь Паксаса є певним індикатором литовського електорату — він готовий хитнутися від Заходу, що дедалі більше стає диктаторським, у бік зацікавленої у рівноправному співробітництві Москви. І в цьому сенсі підсумок литовських виборів — грізний сигнал для євроатлантичних фанатів, що втратили почуття реальності.
Керівник штабу Р. Паксаса, член Сейму Д. Кутрайте-Гедрайтене сказала, мов відрізала: «У нас нині дві Литви — Вільнюс і вся інша Литва». Дивно, але і в Єстонії побутує термін «дві Єстонії» не так для позначення географічної дилеми «столиця—провінція», як для протиставлення влади і народу.
Із трьох країн Балтії лише в Литві президента обирає народ. Тобто можна сказати, що 5 січня перемогли не ті чи ті партії, не «слуги народу», а саме «друга Литва». Водночас політолог Каунаського університету Е. Александравічус заявив, що популістські обіцянки Р. Паксаса наштовхнуться на вимоги виборців виконати їх у недалекому майбутньому. Ось тоді на вулицях міст Литви можуть з’явитися страйкарі з вилами».
Вільнюс.
