Народна аксіома «Лікар ситий — і хворому легше» не потребує доказів. І все-таки життя доводить її щодень. Ми скаржимося на якість безплатної медичної допомоги, яку отримуємо, нарікаємо на неуважність лікаря (мовляв, прибіг, не роздягаючися, на порозі виписав рецепт і побіг), висловлюємо незадоволення з приводу тривалого очікування дільничного терапевта, викликаного додому, тощо. Але, висуваючи претензії до медичного сервісу, ми, його користувачі, інколи забуваємо про людей у білих халатах. Про тих, хто отримує мізерну плату і попри все лікує нас. І тільки тоді, коли вони почнуть жити ситніше, а медицина фінансуватиметься не за залишковим, а за пріоритетним принципом — тоді й пацієнтам стане легше...