Трирічного Андрійка та шестирічного Сашка (імена змінено з етичних міркувань) з одного із сіл Волочиського району на Хмельниччині, варто було б називати крихітками через їхній вік. Однак, за гіркою іронією долі, ці слова звучать просто цинічно стосовно них. І ось чому.

Андрійко — справді крихітка ще й через серйозні проблеми зі здоров’ям. Перелік діагнозів, які поставили дитині при останньому обстеженні, просто вражає. Навіть кожен окремо становить серйозну небезпеку для життя, а про наслідки всього букету хвороб і говорити нічого. Якщо не вдаватись до медичних термінів, то картину можна змалювати так: дитина має серйозні вади фізичного і психічного розвитку, досі не ходить, не говорить і важить лише сім кілограмів. Ось така крихітка.

З першого погляду зрозуміло, що цьому малюкові потрібні особливий догляд та турбота. Але так трапилось, що головним доглядальником для малюка став... шестирічний братик. Дуже часто бувало таке, що хлопчики самі залишались удома. І тоді Сашко, як міг, дивився за братиком: одягав, годував, забавляв. Діти звикли до того, що в хаті холодно і неохайно. Та і з харчами негусто. Якщо є суп, у якому, як мовиться, одна картоплина наздоганяє другу, то це вже справжня трапеза.

Щоправда, Сашко теж не завжди був разом із Андрійком. Як тільки його записали до дитячого садка, він почав туди ходити. Частенько сам долав відстань у три кілометри до сусіднього села, де розташовується заклад!

А маленький Андрійко практично не бував на вулиці, бо сам не міг ходити, а про те, щоб хто-небудь із дорослих виносив його на руках на прогулянку, нічого й казати...

Батьків не обирають. Але цим хлопчикам справді дуже не пощастило. Тата обох (а вони різні) практично не жили з ними разом. І про те, щоб виховувати, доглядати, заробляти гроші для родини, навіть не думали. Третій мамин співмешканець виявився нічим не кращим за попередників. Як тільки дізнався, що родиною зацікавились правоохоронці, одразу накивав п’ятами, щоб не нести відповідальності за неналежний догляд за дітьми. Втім, що з нього питати?

А от про маму окрема розмова. У селі люди не наговорюють поганого, не кажуть, що вона — відверта п’яниця. Але те, що ніколи не тримається хати, шукає якісь сумнівні компанії, не може дати ради не те що дітям, а й собі, — правда.

Як живеться хлопчикам у цій сім’ї, чимало односельців здогадувались. А от соціальні працівники про це знали точно. Бо не раз бували в помешканні, просили маму бути уважнішою до дітей, нагадували: маленькому Андрійку необхідно пройти медичний огляд. Однак у житті дітей мало що змінювалось.

Аж поки у справу не втрутилась прокуратура. Прокуратура Волочиського району спрямувала до суду обвинувальний акт щодо матері за злісне невиконання обов’язків з догляду за дітьми. Експертиза встановила жахливі речі: причиною захворювань меншого хлопчика стало хронічне недоїдання та голодування. І це при тому, що матір весь час отримувала грошову допомогу для догляду за дитиною. Та гроші йшли не на синів, а на мамині потреби.

Раніше жінку вже двічі притягували до адміністративної відповідальності за ухилення від виконання обов’язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей. Але це не допомогло. Тож за ініціативи прокуратури дітей забрали від мами і передали до Хмельницького спеціалізованого будинку дитини «Берізка».

Тепер суд має розглянути кримінальне провадження щодо матері. Вражає, що жінку найбільше стривожило не те, як надалі складатимуться долі дітей, а те, що її можуть посадити до в’язниці. Справді, покарання за злісне невиконання батьківських обов’язків передбачає обмеження або позбавлення волі на строк від трьох до п’яти років. Але, як пояснили в прокуратурі, досі не пам’ятають випадку, коли навіть при жорстокому поводженні з дітьми батьки були відправлені за грати. Як правило, все обмежувалось відтермінуванням строку. Тож найбільше, що може загрожувати цій матері, — позбавлення батьківських прав, яке й ініціює прокуратура.

Чи справді це можна вважати покаранням, сказати важко. У таких випадках це скоріше позбавлення додаткових клопотів і турбот, пов’язаних із дітьми. А найбільша проблема для таких батьків у тому, що вони перестають отримувати гроші для догляду за дітьми, які є чи не єдиним джерелом доходів.

У селі говорять, що ця молода жінка так ставилась до своїх малюків не стільки через жорстокість до них, як через те, що в силу свого розвитку і виховання не могла дати їм кращого догляду, турботи і любові. Та й представники соціальних служб не поспішали забирати малюків, знаючи, що мати не страждає хронічним алкоголізмом. І це начебто було виправданням для того, щоб не руйнувати родину, не забирати хлопчиків з рідного дому. Але якими росли пташенята у такому родинному гнізді? Хліб сиротинця теж важко назвати солодким. Та не для тих, кому просто від народження довелось зазнати справжнього голоду.

 

Хмельницький.