Нинішня осінь наелектризована політичними гаслами і дебатами так, неначе на часі вибори. Песимісти кажуть: достатньо однієї іскри — і займеться. Оптимісти парирують: то будуть сонячні зайчики.
Гасла «Геть!» почали лунати у Львові з понеділка, де концерн «Орлан-Транс» за підтримки політиків пікетував приміщення обласної податкової інспекції, протестуючи проти свавілля ДПА. Того ж дня у Києві під час зустрічі з представниками парламентської більшості Президент України порадив визначитися з подальшою долею уряду на спеціальному сесійному засіданні. Стало зрозуміло: тиждень країна проживе не лише в політичному, а й в економічному напруженні.
Раніше за всіх на це почали натякати курси валют в обмінних пунктах. Нескромно завищену різницю між купівлею і продажем доларової готівки, яка формувала спекулятивний доход обмінників, оператори ринку пояснювали єдино — пікантно хистким становищем, в яке начебто раптом потрапив уряд. Утім, невже так раптом? А хто це сказав, що уряд уже втратив контроль за економічно-соціальним розвитком країни?
Цим запитанням у середу переймалися і політичні сили в парламенті, і далекі від політики громадяни. Бо попри те, що, на відміну від «вуличної», безготівкова (НБУшна) гривня демонструвала непохитну силу, ціни на продовольчі товари малопомітно, але зростали. На жаль, це подорожчання зумовлювали не тільки сезонні особливості ціноутворення, а й прорахунки органів виконавчої влади у формуванні цін на продовольчу пшеницю, цукор, м’ясо, молокопродукцію... Диво та й годі? Незважаючи на перевиробництво багатьох видів цієї продукції, роздрібні ціни на продукти їхньої переробки в магазинах кусалися. Гривня шелестіла гучніше за осіннє листя. Бо для того, щоб підняти вартість вершкового масла, потужні трейдери, приміром, керувалися не поточною ситуацією на внутрішнього ринку, а далекоглядним наміром кондитерів закласти його на зберігання для виробництва морозива взимку. Зрештою, на нашому ринку може трапитися й не таке, про що розповів у четвер народний депутат Сергій Терьохін: податківці не дозволяють торгувати за цінами, які поступаються цінам інших магазинів (?). Мовляв, бюджет недоотримає доходи.
У такий спосіб податківці, мабуть, прагнуть зняти нервовий стрес з урядовців, котрих підвів під монастир навіть не бюджет, який вони цього року провалили, а багатомісячне зниження цін — про завершення цієї тенденції сповістив Міністр економіки Олександр Шлапак. Тож, за його оцінкою, про позитивну для простого люду тенденцію до зниження цін вже можна забути. Зворотний процес, за висловом також відомого політика епохи перебудови, вже пішов...
Ще одна цифра свідчить про те, що недавня тенденція була вигідна простому люду, в якого після обов’язкових покупок для споживчого кошика і оплати невибагливих послуг ще залишалися гроші, які він, народ, ніс до банку. За 9 місяців цього року приріст вкладів сягнув 48 відсотків, у банківську систему додатково залучено майже 5 млрд. гривень. До кінця року, схоже, банки встигнуть ще залучити кілька мільярдів. Це щонайменше означає, що вони матимуть змогу істотно знизити вартість кредитів і збільшити власний прибуток. І те, що боротьба «за народну панчоху», в якій, за різними оцінками, зберігається до 20 млрд. гривень, нарешті набуває форм і методів, які вигідні самому народові.
Кажуть, що економіка — це боротьба інтересів, а не просто гасла про боротьбу з бідністю. Про це свідчать чимало урядових «ініціатив», які, так і дивись, увійдуть до сесійної зали. Серед них і та, що стосується десятивідсоткового оподаткування депозитних вкладів населення, чого досі не було. За підрахунками експертів, ця ініціатива коштувала б вкладникам (на їхніх рахунках сьогодні трохи менш як 17 млрд. гривень) приблизно 255 мільйонів гривень на рік. Що виходить? Несіть гроші до банку, а там їх частину автоматично знімуть з вашого рахунку на користь держбюджету. Комерційним банкам за такої новації довелося б знову підвищувати процентні ставки за депозитами для того, щоб компенсувати відрахування до казни. І, може статися, що своїх вкладників, які повірили банківським гарантіям і є найбільшими інвесторами економіки, банкам доведеться лічити вже на пальцях.
І ще одне. Минулого тижня ЗМІ поінформували про багатомільйонні борги підприємств Мінпромполітики за іноземними кредитами, які брали під урядові гарантії. Брати брали, а віддавати не хочеться, чи не можеться. Тож Україна катастрофічно швидко втрачає довіру потенційних інвесторів. Що ж виходить: своїх — відштовхуємо, а чужі інвестори нам не довіряють. Ось так...