Щоб знизити на Чернігівщині ціну житньо-пшеничного хліба в середньому на 20 копійок за кілограм, місцевій владі довелося попрацювати майже рік. Що це, безсилість її чи, навпаки, успіх? Про плюси і мінуси державного регулювання вартості хліба, молока, цукру ми попросили поділитися думками заступника голови облдержадміністрації з питань економічної політики Леоніда ПОДОЛЯКА.

— Ціни на основні продовольчі товари, крім цукру, не підлягають регулюванню. У який спосіб облдержадміністрація може вплинути на ціноутворення приватних пекарень?

— Справді, на переважну більшість продовольчої продукції, що її виробляють в області, ціни формуються у вільному режимі і визначаються, виходячи з кон’юнктури ринку, якості і споживчих властивостей. Облдержадміністрація не має прямих повноважень щодо регулювання вартості продовольчих товарів, але цінова ситуація в області перебуває під постійним контролем. Нині проблема оптимізації цін на основні продовольчі товари не має тієї напруженості, що була на початку дев’яностих. У лютому—серпні 2002 року, окрім квітня, вперше за роки незалежності України спостерігалися дефляційні процеси. Відбулося зниження вартості продовольчих товарів, які становлять дві третини у структурі споживання.

Питання забезпечення хлібом і хлібобулочними виробами за помірними розцінками залишається одним із головних напрямів соціальної політики. В області проведено роботу щодо здешевлення борошна і хліба відповідно до зниження вартості зерна урожаю 2001 року. Ціна основних (базових) видів хліба знизилася на 10—26 відсотків.

— Яким чином?

— Найголовніший і поки що найдієвіший захід — це використання важелів, передбачених антимонопольним законодавством та Законом України «Про ціни і ціноутворення». Вони лягли в основу розпорядження голови облдержадміністрації від 1 лютого цього року, яким було встановлено граничний розмір рентабельності на основні (базові) види хліба для підприємств монополістів — ВАТ «Чернігівський хлібокомбінат», ВАТ «Ніжинський хліб» — у 10 відсотків до собівартості.

— Тобто ви обмежили монополістів і їхня нова ціна збила вартість хліба?

— Так, це вплинуло й на без того істотне здешевлення хліба та хлібобулочних виробів. Крім цього, ми рекомендували іншим суб’єктам підприємницької діяльності застосовувати встановлений облдержадміністрацією граничний рівень рентабельності на борошно, основні (базові) види хліба та граничний рівень торговельної надбавки. Як наслідок, ціни на основні види хліба виробництва підприємств-монополістів та приватних пекарень цього року додатково знижені до 7 відсотків.

— Чи можна ще знизити вартість хліба?

— Облдержадміністрація над цим продовжує працювати. Але не вона знижує ціни, а господарюючі суб’єкти, які виробляють хліб. І ми маємо створити умови, які стимулювали б наших пекарів до здешевлення хлібопродукції. До цього часу це нам вдавалося, думаю, так і триватиме, адже не всі резерви вичерпані — як внутрішні (зниження собівартості), так і зовнішні, обумовлені попитом.

Як на мене, надання облдержадміністрації права регулювати ціни на основні продовольчі товари, передусім на хліб та борошно, істотно посилили б вплив влади на цінову ситуацію на споживчому ринку.

— Чому сьогодні так дешево закуповується молоко?

— Вартість його, спраді, дуже низька. Найголовніша тому причина —  цьогорічні митні нововведення та обмеження, які виникли у взаємозв’язках з нашими постійними закордонними партнерами. Ринок збуту продукції молокозаводів дуже звузився. Через це в цілому за січень—серпень поточного року закупівельні ціни на молоко проти минулого року знизилися більш ніж на 25 відсотків. І хоча у вересні вони зросли в середньому на 16 відсотків, задоволення від цього особливого не відчуваємо. Адже за нинішніх закупівельних цін виробництво молока фактично є збитковим і аж ніяк не стимулює нарощування його обсягів. Мало того, падіння закупівельних цін на молоко вже спричинило істотне скорочення поголів’я корів і в сільгосппідприємствах, і в населення. Оскільки цей процес ще не зупинено, сьогодні є гостра потреба розглянути цю проблему на загальнодержавному рівні та віднайти шляхи її розв’язання.

— Селяни скаржаться, що в пакетах молоко продається, по суті, вдвічі дорожче...

— Ми відстежуємо і цю ситуацію на переробних підприємствах. Роздрібні ціни на молоко, молокопродукцію в серпні цього року проти грудня минулого року знизилися на 7,4—10,4 відсотка. У діючих цінах рентабельність молокопереробних підприємств не перевищує 15 відсотків, а виробництво масла селянського навіть збиткове. Торговельні надбавки застосовуються на рівні від 5 до 20 відсотків. Тобто, як на мене, проблема дорожнечі пакета молока в тім, що обсяги переробки молокопродукції невеликі, а затрати молокопідприємств при цьому, на жаль, значні.

— Що дало державне регулювання вартості цукру?

— Згідно із Законом України «Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру»   ціни на нього державою визначаються мінімальні.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2002 року № 142 вартість цукрових буряків встановлена на рівні 165 грн. за тонну, а цукру із солодких коренів на внутрішньому ринку — у розмірі 2370 грн. за тонну, що забезпечує прибутковість їх виробництва. При цьому конкретні закупівельні ціни на сировину, а також оптові та роздрібні — на кінцевий продукт переробки цукрозаводів визначаються за домовленістю сторін, виходячи з кон’юнктури ринку, але не нижче за мінімальні.

Запровадження державного регулювання цін на цукор дало змогу стабілізувати ситуацію на ринку та підтримати вітчизняного виробника. За статистичними даними, споживча вартість цукру в січні—серпні поточного року знизилися на 5,7 відсотка порівняно з відповідним періодом минулого року. Це результат загострення проблеми збуту цукру через насиченість ринку внаслідок збільшення виробництва та постачання його з-за кордону за цінами, нижчими від встановлених мінімальних.

— Одне слово, як я зрозумів, щоб тримати цінову ситуацію під контролем, а це сьогодні необхідно, органи влади на місцях повинні мати більше важелів?

— Цілком згоден з вами.

Інтерв’ю провів Сергій ПАВЛЕНКО.

Чернігів.