Розпаювали в нас землю, а мене обминули. Мовляв, не був членом колгоспу. А я з цього господарства в 1943 році пішов на фронт. Повернувся — трудився на різних роботах і посадах. Після навчання в культпросвітучилищі завідував клубом, але з колгоспом зв’язків не поривав. Часто відкликали — то працював завфермою, то головою ревізійної комісії. Після виходу на пенсію, де ж, як не в нашому господарстві, я набивав мозолі цілих 14 років?
Мені — 76, учасник бойових дій. Живемо з дружиною сутужно, не маємо й зернини курці сипнути. А звідки воно візьметься, коли землею обділили?
Найобразливіше те, що люди, котрі лише рік працювали в колгоспі, паї одержали. Мені ж підставу для відмови знайшли таку: заяву на вступ до колгоспу не подавав — значить, не є його членом. А я гадаю так: не подавав — тож не вибував. А про те, що весь вік у тутешньому господарстві пропрацював, знають мої односельці.
Хейлівщина
Чорнухинського району
Полтавської області.
