Нині багато хто з українських громадян мають земельні наділи під сад, город. Кожний може на ньому влаштувати свій скромний рай. Однак важко сказати, чим керується той чи той землевласник, відповідаючи на запитання, що саме він хоче побачити на ньому. Одні намагаються отримати з землі якийсь овоч, другі без жодних докорів сумління кинули свою землю напризволяще, і на ділянках щедро родять бур’яни. Треті мріють зробити щось неймовірне, що, можливо, стане предметом їхніх гордощів. І якщо вдається щось зробити, хвала такій людині.
Пам’ятаю садибу моїх батьків. У городі було виділено діляночку під квіти, яким мама, незважаючи на зайнятість, приділяла багато уваги. Іншим квітам, у будинку, було виділено кімнату. Мама завжди казала, що квіти, як люди. Народжуються, квітують і помирають. Квіти плачуть, коли розлучаються з добрим господарем. І радіють, коли його знаходять. Квіти — це природа, яка закликає до охайності й любові до всього, що оточує нас.
Ще п’ять—шість років тому ніхто б не повірив, що на просякнутому мазутом асфальті заводу «Автоагрегат» (виставково-торговий центр на Середньофантанській) виростуть чудові квіти на газонах і незвичайні кущі, а на території не буде жодної смітинки.
І все це з’явилося завдяки новому керівникові ВАТ «Автоагрегат» Л. Макулу, депутатові міської ради. Допомогли втілити в життя ідею всього колективу працівники одеської фірми «Ваш сад». Адже просто нічого не робиться, бо кожній рослині відведено своє місце під сонцем. Крім того, не всі рослини уживаються одна з одною, як і люди. Тому під час формування саду чи газону, будь-якої грядки слід враховувати всі чинники, інакше вийде, як в українській пісні: «Половина саду квітне, половина — в’яне»...
Як, приміром, в селі Іллічівці. Просто дивитися неможливо. Садиби доглянуті, а поряд гори сміття на вулицях і біля кладовищ. Та що село! Боляче було дивитися на прибережну зону нашого Чорного моря, яку до весни прибрали, а вже другого дня травня вона була схожа на суцільний смітник. Порожні пакети, папір, об’їдки, вугілля від вогнищ — цілковита антисанітарія. І все це вчинили за півдня травневих свят.
Часто чути заклики захищати природу, та чи врятують її від нас самі заклики?
Одеса.
