— До Тетяни знову молодий коханець прийшов, — перешіптувалися бібліотечні тітоньки.
— А чим я гірша за Пугачову? — парирувала жартома Тетяна Володимирівна.
Та зовсім інше єднало її та молодого аспіранта...
Ще крихіткою Ігор залишився без матері. Виховувала його бабуся. Маючи добре серце, онук намагався не засмучувати стареньку. В школі навчався на «відмінно». А між заняттями в інституті їздив до села, допомагав поратися на городі.
Та роки взяли своє. Не стало на світі бабусі. Чекати допомоги не було звідки. Ігор мав розраховувати тільки на свої сили. Успішно закінчив інститут і штурмував аспірантуру. Днями просиджував у бібліотеці, готуючися до іспитів. Тут і познайомився з бібліотекарем Тетяною Володимирівною.
І знайшов у чуйній жінці материнське тепло. Йдуть, скажімо, працівники бібліотеки на обід, а Ігор: «Я ще посиджу, почитаю...». Шкода Тетяні Володимирівні, що дитина не ївши працює. В неї ж удома син такого само віку. Запрошує Ігоря на борщ. А в нього сльози на очах: «Дякую, який він у вас смачний».
Слово за словом, день за днем. Поріднилися дві душі. Прихворіє Тетяна Володимирівна чи вдома якісь негаразди, прийде Ігор і добрим словом розвіє турботи. А жінка цікавиться студентським життям, сердечними справами хлопця. «Які там амури, — сумує Ігор. — Дівчатам сьогодні що потрібно? Машина, квартира, дача, а в мене поки що нічого немає».
Та якось після конференції прибіг Ігор до бібліотеки, обличчя його так і сяяло: «Я сьогодні зустрів таку красиву й розумну дівчину! Та навряд чи вона вільна».
Уже за тиждень, затамувавши подих, із букетом троянд, які так і не наважився подарувати, сидів Ігор на захисті дисертації Валентини.
А далі — знову квіти, вірші, театри, несподівані дарунки і... весільний рушник.
Кажуть, що чоловік і дружина від Бога, проживши десять літ разом, стають схожі одне на одного. Наша пара — ніби від однієї мами. Обличчя, волосся, очі, навіть вимова — все схоже...
Рідні та друзі, що прийшли на весілля, із захопленням дивилися на наречених. А коли стелили весільний рушник, гості потайки витирали сльози. З боку нареченої його стелила мама. З боку нареченого — Тетяна Володимирівна.
