Питання участі чи неучасті європейських країн у намічених на листопад воєнних акціях США проти Іраку цими днями обговорюють на всіх рівнях. Минулої суботи в Німеччині відбулися чергові традиційні політичні консультації канцлера Герхарда Шрьодера та президента Франції Жака Ширака.

Серед найважливіших питань обговорювалася позиція двох країн щодо політики США стосовно Іраку. І якщо з інших проблем візаві досягли взаєморозуміння, то тут простежуються очевидні відмінності.

Герхард Шрьодер, як і раніше, твердий у своїй позиції: Німеччина не братиме участі в нападі США на Ірак. А Жак Ширак збирається почекати консультацій у Раді Безпеки ООН. Але в одному питанні глави двох держав дійшли спільної думки: інспектори з контролю за озброєннями мають повернутися до Іраку без виконання будь-яких умов. А досягти цього потрібно не шляхом погроз, а з допомогою переговорів.

Такий результат консультацій неважко було припустити. Європейські країни, що входять до антитерористичної коаліції, ще не визначились, як діятимуть, коли їхній великий партнер — США остаточно вирішать ударити по Іраку. За винятком Великої Британії, яка вустами її прем’єра Тоні Блера одразу заявила про свою цілковиту підтримку Америки.

Реакція Німеччини геть протилежна: Герхард Шрьодер на засіданні уряду оголосив, що під його керівництвом країна ніколи не братиме участі в нападі на Ірак. Цьому, на його думку, є кілька причин. По-перше, воєнна акція США загрожує зруйнувати міжнародну коаліцію з боротьби з тероризмом, створену після подій 11 вересня минулого року, оскільки з неї можуть вийти арабські країни. По-друге, нема концепції, що ж буде в Іраку після того, як США скинуть режим Саддама Хусейна.

Канцлер відкинув обвинувачення в антиамериканізмі, що лунають на його адресу, підкресливши, що дружба аж ніяк не виключає можливість мати різні позиції. На його думку, Європа підтримує позицію Німеччини. В пресі також з’явилося повідомлення, що в разі нападу Сполучених Штатів на Ірак Німеччина виведе свої танки з Кувейту, мало того, обмежить участь сил Бундесверу в інших міжнародних операціях.

Реакція Америки була негайна: посол США в Німеччині Деніел Коац майже пообіцяв, що з такою позицією останній загрожує ізоляція в Європейському союзі, а американо-німецькі відносини можуть погіршитися. Коац дорікнув правлячій коаліції в тому, що вона робить спішні висновки стосовно нападу Америки на Ірак, «оскільки президент Буш ще не прийняв щодо цього остаточного рішення».

Може, остаточне рішення ще й не прийнято, але в німецькій пресі з’явилися повідомлення, що вже третій американський військовий корабель з важким озброєнням перебуває на шляху до Перської затоки. Президент Буш, а слідом за ним і британський прем’єр Тоні Блер переконані: Ірак готовий придбати атомну зброю, що є найсильнішим аргументом у питанні нападу. Проте представники Міжнародної комісії з атомної енергетики заперечили це твердження, заявивши: Ірак не має програми атомного озброєння. Тим паче не можна, вважають вони, без висновку інспекторів з контролю за озброєннями робити припущення, що він порушує резолюцію ООН.

Наскільки твердим буде «ні» канцлера Герхарда Шрьодера, покаже найближчий час. А сумніви вже з’являються: в останньому випуску «Франкфуртер альгемайне цайтунг» спікер Соціал-демократичної партії, головою якої є Шрьодер, сказав, що канцлер «завжди виключав участь у нападу на Ірак, але якщо ООН надасть на це мандат, то Німеччина братиме в ньому участь».

Коли літаки НАТО бомбували Югославію, це викликало протести не тільки в Європі, а й в Америці. Війну з талібами підтримала вся світова спільнота, протестували хіба що окремі інтелігенти, чиїх голосів було майже не чути серед вибухів бомб і ракет. Розгромивши мирні та не дуже мирні халупи в Афганістані, Америка засвоїла стиль діалогу з позиції сили. Здавалося, Європа не хоче змиритися з таким лідерством США. Невже змирилася?..

Франкфурт-на-Майні.