— Власне, своєму відродженню Сорочинський ярмарок, який проходить в останній тиждень серпня, зобов’язаний... Дню механізатора. У середині 60-х років минулого століття розмірковували, як краще організувати вшанування сільських трудівників. Саме тоді й було вирішено відродити у Великих Сорочинцях ярмарок, який став відомий завдяки Гоголю, — згадує полтавський журналіст Леонард Ніколаєнко.
До слова, дослідники творчості письменника так і не дійшли висновку, чому саме це торговище запало йому в душу. Адже були й інші — Іллінське, Роменське, щорічний торг у Голтові. Можливо, саме природою чи ще чимось іншим. Невідомо. Але факт залишається фактом: саме Сорочинський ярмарок — найвідоміший. І не лише в Україні. Зробив він деякий переворот і в мистецтві. У 1880 році композитор Модест Мусоргський написав першу музичну комедію, де замість «солодкого» співу звучали різноманітні вигуки, буркотіння, сварки. І, звісно, називався цей твір «Сорочинський ярмарок».
За роки, що пройшли, він зазнав великих змін. І якщо раніше на нього йшли не тільки щоб подивитися театралізовані вистави, а й купити дефіцитні речі, то нині він став схожий швидше на виставку досягнень народного господарства. Причому не лише України. Особливого значення він набув після того, як 1999-го йому указом Президента надали статус національного. А отже, якщо й до цього державні мужі нерідко відвідували Великі Сорочинці, то нині вони це вважають справою честі.
Офіційно
Напередодні відкриття планувалося, що участь у ярмарку візьмуть близько тисячі суб’єктів господарювання (a це і великі підприємства, і приватні підприємці), які займатимуть площу в 16 гектарів.
За попередніми даними, відвідати Великі Сорочинці мали б до півтора мільйона гостей. Серед яких Прем’єр-міністр України Анатолій Кінах, віце-прем’єр Леонід Козаченко, міністри: аграрної політики Сергій Рижук, промисловості Анатолій М’ялиця, мистецтва Юрій Богуцький. Особливого значення надавали й участі Надзвичайного і Поважного Посла Російської Федерації в Україні Віктора Черномирдіна.
Власне, всі вони й гостювали тут. І, за їхніми словами, були надзвичайно вражені розмахом дійства. Як сказав Прем’єр-міністр України Анатолій Кінах, він абсолютно впевнений, що в майбутньому Сорочинський ярмарок впливатиме не лише на підвищення економічного потенціалу України, а й сприятиме інтеграції країни до європейської економічної та політичної систем. До цього він додав, що з кожним роком кількість учасників зростає. Як і кількість країн, звідки вони приїхали. Цьогоріч, окрім України, участь брали також і представники Росії, країн Балтії, Східної та Центральної Європи, Білорусі. А отже, збільшилася й кількість реалізованої продукції. Хоча поки що остаточні підрахунки не зроблено, проте зрозуміло, що вони перевищать тогорічні показники (12 мільйонів гривень).
Поділився своїми враженнями й Надзвичайний і Повноважний Посол Росії в Україні Віктор Черномирдін. У дореволюційній Росії, на його думку, були лише два знамениті ярмарки — у Нижньому Новгороді та у Великих Сорочинцях. На останньому він побував уперше. І був дуже вражений. Щоправда, дещо засмутила кількість учасників з російської сторони — лише двоє. Проте, як пообіцяв Віктор Степанович, з підприємцями проводитимуть роботу стосовно цього.
Неофіційно
Враження людини, що вперше побувала у Великих Сорочинцях, важко передати словами. Швидше вигуками. Особливо в перші години. Та вже згодом захоплення переростає в запитання: «А чим ще здивують?». Власне, за день можна обійти весь ярмарок, але щоб зробити деякі висновки, потрібно принаймні днів кілька. Хоча зрозуміло: той, хто щось шукає, одразу прямує до тематичних виставок. Де представлено практично все: від сільськогосподарської техніки до товарів широко вжитку та харчових продуктів.
«Що, Боже ти мій, Господи! Чого нема на тому ярмарку! Колеса, скло, дьоготь, тютюн, ремінь, цибуля, крамарі всякі... так, що хоч би в кишені було рублів зо тридцять, то й тоді б не закупив усього ярмарку».
З тих часів мало що змінилося. Хіба що додалися нові технічні засоби, невідомі тоді товари та... інфляція. Ціни вражали. Принаймні на вироби митців. Звісно, вони були нижчі за ті, що на столичному Андріївському узвозі, але все-таки досить високі. Можливо, тому, що ярмарок проходить раз на рік і саме в цей час з’являється надія трохи заробити. До слова, був дуже «веселий» і курс долара. Щоправда, з кожним днем мінявся. Якщо спочатку за «зелений» в обмінному пункті давали п’ять гривень і десять копійок, то за кілька днів він зріс на п’ять копійок. Не можна було скористатися й кредитною карткою — для цього потрібно було їхати до Миргорода. Але це вже дрібниці. Цікаво, що й високі ціни не зупиняли бажаючих придбати справді унікальні речі.
Приміром, вироби дочірнього підприємства «Укрхудожпром» Решетилівської фабрики імені Клари Цеткін. За словами її директора, народного художника України, лауреата Державної премії України імені Т. Шевченка Леоніда Товстухи, фабрика —найстаріше підприємство народних художніх промислів України. Тут працюють справжні художники, які виготовляють унікальні речі. Це і декоративно-ткані вироби, серед яких і скатерті, і штори, і ще багато чого. Відрізняються оригінальністю та якістю вишиті сорочки та рушники. А ще — килими та гобелени. Останні прикрашають інтер’єри резиденції Президента України, посольства України в різних державах, музеї інших країн.
Досить важко описати все те, що виставлялося в містечку майстрів. Картини місцевих митців, глиняні тарелі й скульптури, вироби з дерева тощо. До слова, представлено було вироби не лише умільців з Полтавщини, а й з інших регіонів.
Якщо ж до цього додати, що постійно по радіо чи в живому виконанні лунали українські народні пісні, то й, справді, вже забував, в якому столітті перебував.
Проблема була ще в тому, що встигнути за перебігом подій було просто неможливо. Адже одночасно в різних кінцях ярмарку відбувалися різноманітні конкурси, концерти самодіяльних колективів, вистави.
Стосовно концертів. Схоже, найбільше присутніх вразили виступи... пожежних. Кращі колективи та виконавці, які представляли різні регіони України, влаштували справжній сюрприз. Сучасна й народна українська пісня, авторські пісні під гітари, виступ духового оркестру... Завжди перед сценою було повно людей. При цьому виконавці ненав’язливо проводили протипожежну пропаганду. За словами начальника Центру пропаганди Державного департаменту пожежної охорони МВС України Олега Венжика, цього року вони вже вдруге проводять таку акцію. І справді, деякі виступи були схожі на виступи команд КВК. Було так весело, що істинних шанувальників мистецтва навіть не звабив і фестиваль пива, що проходив поряд.
А взагалі іноді складалося враження, що перебуваєш не там, де хтось щось продає, а в театрі. Причому не як глядач, а безпосередньо учасник дійства. Тут можна було сфотографуватися з самим Гоголем або персонажами його творів, завдяки акторам Полтавського обласного театру, які театралізованими виставами переносили тебе у часи великого письменника...
