Непоправна помилка

Розговорилися. З’ясувалося, Галина Петрівна (так звали мою попутницю) — давня передплатниця «Голосy України». За її словами, всі випуски «Сім’ї» читає від дошки до дошки. Коли дізналася про мою причетність до газети, розповіла свою сімейну історію.

Син Галини Петрівни дрyжив із дівчиною від шкільної лави. Коли Сашка призвали до армії, Наталка його вірно чекала. Майже щодня пиcали вони листи однe одномy. Через рік після його повернення відгуляли весілля.

— Та хоч і подобалася мені Наталка, не могла я прийняти її як дочку, — зізналася Галина Петрівна. — Хоч як вона намагалася мені допомогти — чи то обід приготувати, чи по дому поратися — все мене дратувало. Вона мені й словечка поганого не мовила, голосу не підвищила, на зло добром відповідала. А я її зненавиділа.

— Й сама не знаю. Либонь, просто за те, що її кохав син. Я все намагалася дошкулити їм обом, а тоді й зовсім вирішила розлучити. Наговорювала на Наталку що не попало, всякий бруд лила, намагалася зруйнувати їхнє кохання.

Наталка не витримала такого життя й повернулася до батьків. Цілі вечори син сидів у кущах біля її будинку, аби хоч здалеку глянути на неї. А я все гнула свою лінію. Наречену йому підшукала «з усіма вигодами». За місяць після весілля вони розійшлися. Потім він ще двічі одружувався, та життя не складалося. Він кохав і кохає лише Наталку. Не раз я чула вночі, як він ридав... Сашко потоваришував з чарчиною, з роботи його звільнили, друзяк завів таких, що не просихають, із дому речі почав виносити, щоб було на що випити. Разом з горілкою минула його молодість. Йому 28 років, а вигляд має на всі сорок.

Повертається п’яний, лає останніми словами, проклинає мене, звинувачує в усіх своїх нещастях. Я мовчу. Рада б за всяку ціну відкупити власну вину, інколи просто вию з відчаю. Боже, поверни мені сина, його любов, його Наталку!..

— На жаль, це неможливо. Наталка вийшла заміж. Живе щасливо. Має сина й донечку. Вона кохана дружина й мати, чудова господиня.

— А ви напишіть.

— Напишіть отак: «Любі, дорогі матусі! Бережіть кохання своїх дітей. Радійте щастю молодих, радійте онукам». Хай ніхто не повторить мою страшну помилку...»

 

Запорізька область.