Коли ми познайомились із Андраніком Алексаняном, про його визнання як співака ще ранувато було говорити. Він був милим, надзвичайно кмітливим і лагідним малюком, який понад усе прагнув навчитись співати. Гучний спів із крихітної квартирки на першому поверсі лунав постійно. Але мама Людмила і батько Вартан ні на мить не сумнівались, що їхній Андранік обов’язково вийде на велику сцену. Адже вже тоді він здобував перемоги на різних дитячих вокальних конкурсах. Єдине, про що також не забував ані на мить ні хлопчина, ні його батьки, була важка хвороба, яка викликала постійний біль у ногах і не давала дитині рости.

Маленький хлопчик з великими проблемами


Тоді Андранік нагадував казкового хлопчика Котигорошка — був зовсім крихітний, але в ньому відчувалась якась потужна сила. Не тільки сила голосу, а й сила духу. Бо незвично було бачити в малій п’ятирічній дитині стільки мужності і бажання стати співаком. Дивував глядача не лише голосом, а й зростом. І мало хто знав, що до сцени мама несла його на руках. Кожен крок дитині давався із болем. Та, попри це, вже за рік—другий Андранік почав давати сольні благодійні концерти, щоб допомогти іншим хворим дітям. І паралельно йшов до своєї мети — переміг у дитячому телеконкурсі «Крок до зірок», взяв участь у «Дитячому Євробаченні», завоював першу премію в дитячому конкурсі фестивалю «Слов’янський базар»... Отримав премію Президента «Зірка України» і титул «Кумир нації—2011». І єдине, що йому ніяк не вдавалось побороти, була важка вроджена хвороба.
Для батьків уроджений дефект росту кісток та вірусна деформація ніг у сина стали справжнім шоком. Бо в перші роки від народження малюка ні вони, ні лікарі не помічали цих проблем. І лише згодом стало видно, що дитина суттєво відстає від ровесників у рості, страждає від болю в ногах. Тоді й прозвучав діагноз-вирок: хвороба невиліковна.
Удар був важким. І все ж він не похитнув віри ні батьків, ні самого Андраніка. Вони кинули виклик хворобі і розпочали пошук фахівців, котрі зможуть допомогти. 


Подарували надію на зцілення


І такі знайшлися. Закордонні лікарі обіцяли: повністю зняти симптоми хвороби не вдасться, проте зменшити біль, а головне — допомогти хоч трохи підрости, можна. Та, як водиться, у таких випадках усе впирається у великі кошти. Для родини Алексанянів цей фінансовий тягар був просто непідйомним. Адже утримував родину лише батько, мама весь час проводила з сином. Виступи, костюми й концерти — теж вимагали коштів. Утім, інвестиції в юний талант, котрі так нелегко давались родині, з часом почали приносити свої плоди. Після низки перемог у конкурсах Андранік отримав щедрий подарунок від харківського міського голови — той запропонував житло і можливість навчатись у цьому місті. 
Сьогодні серед друзів Андраніка чимало відомих естрадних зірок, котрі усіляко намагаються допомогти. Спільними зусиллями добродійників та меценатів Андраніка вдалось відправити на лікування до ізраїльської клініки.


«Переламний» рік


Таким 2014-й став для Андраніка в прямому і переносному сенсі. Бо лікарям довелось ламати і ставити на місце кістки та суглоби. А в результаті юнак уже підріс більш як на десять сантиметрів і сподівається, що цей процес не завершився. Операція тривала півдоби. Рівняючи ноги, хірурги зробили вісім переломів кісток. Щоб хлопець зміг ще трохи підрости, у кістки вставили понад чотири десятки металевих шпиць, які видовжуватимуть ноги.
Після таких кардинальних змін Андранік вчився ходити заново. З осені триває болісний процес реабілітації. Кожен день перебування у клініці стає у 1,2 тисячі доларів. Зрозуміло, що для Алексанянів таке дороге лікування та реабілітація були не під силу. Адже тільки операція обійшлась у 600 тисяч доларів. Усе це було б неможливим, якби не допомога вірменського добродійника. Він же оплатив і кілька місяців реабілітації.
Алексаняни планували вже повернутись в Україну, проте лікарі наполягають, аби юнак перебував під їхнім наглядом до весни. Тож Людмила змушена знову звернутись до благодійників із проханням про фінансову допомогу. Вона твердо знає, що син здолає і це випробування і знову вийде на сцену.
Хоча, швидше за все, за порадою лікарів найближчі роки їм доведеться прожити у країні з м’якішим кліматом. Найімовірніше, це буде Єреван — друга батьківщина Андраніка.
Після важких випробувань у юнака уже безліч нових планів. Він виріс в усіх сенсах цього слова. Із милого хлопчика перетворився на юнака, який сміливо дивиться у своє майбутнє. Сцена і спів залишаються для нього головною метою. Але для початку мусить навчитися твердо стояти на ногах. І він це зробить.
Хмельницький.

 


На знімку: брат Валерій постійно підтримує Андраніка під час лікування та реабілітації.


Фото з сімейного архіву Алексанянів.