У книгарні «Є» автори творчої майстерні «Аґрафка» Романа Романишин і Андрій Лесів презентували свою книгу «Війна, що змінила Рондо» («Видавництво Старого Лева»). На думку авторів, це книга подвійної адресації: і для дітей, і для батьків. Для розуміння таких складних тем, як війна та смерть, дітям потрібні асистенти — тато й мама.
Чи говорити взагалі дітям про війну? За словами письменників, головне — не брехати, а знайти правильні слова, інакше дитина почне брехати сама собі. «У надзвичайній ситуації інстинкт самозбереження підказуватиме дитині, що треба щось робити, а така авторитетна людина, як мати, каже: «Ніякої небезпеки немає», а небезпека є. І як тоді бути?» — каже Романа Романишин.
«Ми не намагаємося пояснити, як говорити з дітьми про війну. Ми радше хочемо дати орієнтири й спровокувати подальшу щиру розмову між дорослими й дітьми. Про таке потрібно говорити, щоб уникнути інформаційного вакууму», — пояснює Андрій Лесів.
Перед тим як написати «Війна, що змінила Рондо», автори перечитали чимало літератури для дітей на тему війни, серед них і «Три оповідки» Умберто Еко, в якій говорять не лише текст, а й образи. Таку мову обрали й Андрій з Романою: ілюстрації рівноправні з текстом, але вони не зображують уже сказані слова, а допомагають розповідати історію. З дитячими психологами автори під час створення книги не радилися. Проте вони поцікавилися думкою дітей щодо книги й керувалися саме цим критерієм.
Як сказали Романа та Андрій, у книжці війна виступає окремим героєм: монстром з людською рукою-маріонеткою, за яку хтось смикає...
Яссамін МОХАММАД, медіа-школа «Абітурієнт».
