Потяг реформ рушив від наших платформ

— Не можна ламати минулого. Це та опора, яку треба зберегти, щоб рухатися вперед. Ми дотримуємося тих традицій, які сприймають і шанують люди. Це головний критерій.

— Від низьких зарплат. Уже за часів незалежної України я на посаді начальника служби отримував зарплату, рівнозначну... 13 доларам. Свого часу замість достатнього окладу практикувалися різні доплати, надбавки, пільги. У їх розподілі було багато несправедливого. Наприклад, мешканець міста сповна платить за газ, а колега-залізничник, який проживає в селі, отримує за невисокою ціною дві тонни вугілля. Треба забувати про дотації, будемо відмовлятися від таких стереотипів. Роботодавець має платити достойну зарплату, а кожний працівник хай витрачає її на свій розсуд: на відпочинок, навчання чи на машину.

— Мені легше сказати про те, що не розпочиналося у нас. Коли Георгій Миколайович Кірпа став 1993 року начальником Львівської залізниці, Україна ще не мала транспортного законодавства. А на нашій території — 17 діючих міжнародних переходів. Старі союзні договори втратили чинність — треба було працювати демократично, вміло. Решта залізниць не мала такої проблеми, адже кордони в СНД досі символічні.

Специфіка Львівської залізниці в тім, що 72 відсотки нашої діяльності — то транзитна робота. А кошти передусім одержує той, хто відправляє вантаж. Відсутність фінансів спонукала нас до багатьох починів. Ми відмовилися від дорогих послуг посередників, від бартерних операцій, впровадили детальний ціновий контроль, щоб серед великої кількості пропозицій вибрати найвигідніші. Згодом такі режими роботи з клієнтами поширилися в масштабах усієї «Укрзалізниці», а в результаті маємо стабільне фінансове становище. На початку цього року підняли зарплату на 20 відсотків, від 1 липня — майже на стільки ж. Вимоги до фахового рівня працівників зростають пропорційно зарплаті. Бо світ жорсткий і навіть жорстокий. Якби не було жорстких вимог до виконавської дисципліни, постійного підвищення кваліфікації, ми не виконали б тих системних програм, які поставили перед собою.

— Зміни відбулися завдяки системному підходу до ремонту основних засобів. Розпочали з платформ, які були в жахливому стані. Ми першими в Україні накрили перони на приміському вокзалі у Львові, розпочали ремонт вокзалів, приміських пасажирських вагонів, а потім наш досвід переймали інші залізниці. Культура обслуговування — у центрі уваги, хоча пасажирські перевезення донині збиткові. У приміському сполученні ми беремо на себе не менш як 85 відсотків вартості квитка, а в далеких перевезеннях наша дотація становить 35—40 відсотків. І водночас не отримуємо компенсації з бюджету за перевезення пенсіонерів. Допомога має бути адресною, а поки що маємо вал. Міністерство освіти заборгувало Львівській залізниці 2,5 мільйона гривень, військовики — близько мільйона, хоча поточні платежі цього року поліпшилися. Ми спонукаємо до розрахунків, але ніколи не приймаємо категоричних рішень. Якби керувалися принципом «заплатив — поїхав», могли б зупинити діяльність армії. Потрібно перевезти призовників, звільнених у запас і військові вантажі. Але деякі боржники поводяться дивно. Наприклад, концерн «Оріана» винен нам 22 мільйони гривень і всіляко шукає шляхи, як не повернути їх...

— Кожне відомство виконує свої завдання і ми не конкуруємо, але зближення «сторін» уже розпочалося. Ми відчуваємо потребу працювати в контакті, узгоджувати єдині тарифи, щоб здійснювати перевезення якісніше, дешевше і в більшому обсязі, уже розпочалася робота над відпрацюванням механізму взаємодії, і це приведе до нормальної прибутковості всіх видів транспорту.

— За різних обставин по-різному. Розбудова залізниці на рівні світових вимог потребує нових кадрів з новою освітою. Ми розширили юридичну службу. З’явилася така вузька спеціалізація, як правовий працівник транспорту, на яку мають звернути увагу вузи, адже транспортне законодавство доволі осяжне. Ми фінансуємо навчання кількох сотень студентів — це також добра традиція. Адже діти з сімей залізничників змалку проймаються духом професії. Водночас завдяки комп’ютеризації ми зменшили кількість працівників, які займалися паперовою обробкою інформації.

Одне з найважливіших завдань — позбутися збиткових виробництв і структур. До таких належали торгівля, сфера харчування. Ми докорінно змінили цю сферу завдяки новому менеджменту. Ліквідували символічні торгові точки, зобов’язали працівників вокзальних ресторанів і вагонів-ресторанів дійти до кожного пасажира і запропонувати якісний різноманітний асортимент. До слова, ресторан Львівського вокзалу укомплектований краще, ніж аналогічні заклади міста. Тут пасажирам, та й усім бажаючим, запропонують чудовий обід за 5—6 гривень чи сніданок за 2—2,5 грн.

— На наших поточних нарадах ми не говоримо про досягнуте. Виконали — добре, рухаємося далі. Докладно ведемо мову передусім про вузькі місця. А професійне свято дає нагоду потиснути руки тим, хто самовіддано працював для загального добра. Я вітаю колектив зі святом і дякую працівникам, які були причетні до виконання накреслених завдань. Впродовж «залізничного» року ми завершили програму електрифікації ділянки Здолбунів—Рівне—Ківерці—Ковель. Днями здали в експлуатацію 80-квартирний будинок у Здолбунові. Залізничники отримають там житло безкоштовно. На території пансіонату «Львівський залізничник», що в Судаку, звели оздоровчий комплекс. У мальовничому Брюховицькому лісі під Львовом відкрили реабілітаційне відділення з курортними умовами для тих, хто тяжко хворів і потребує відновлення здоров’я. Нашою гордістю є нове операційне відділення залізничної лікарні. Фахівці сказали, що в Україні немає аналогічних за рівнем устаткування. Ми застрахували кожного працівника залізниці, тому медичні послуги — безкоштовні, а для інших пацієнтів — платня помірна. До слова, діагностика на унікальному магніто-ядерному томографі коштує для сторонніх 320—340 грн. Ми на ньому не заробляємо, а лише компенсуємо витрати, адже обслуговування томографа обходиться у 800 тисяч гривень щорічно.

Цього року ми більше уваги приділили внутрішнім, технологічним завданням: ремонту колій, всіх товарних контор, об’єктів прикордонної інфраструктури. Реконструювали гранітний кар’єр у Клесові, збудували там щебенедробильний завод, вклали в нього 300 мільйонів гривень і налагодили випуск європейських фракцій щебеню. Упродовж року працювали прибутково, не маємо жодної заборгованості, перевиконали план відправлення вантажів, а обсяг пасажирських перевезень порівняно з минулим роком зріс на 11 відсотків. Покращилися показники експлуатаційної роботи: вдалося скоротити простій вагонів, збільшити на 52 тонни середню вагу вантажного поїзда, на 25 кілометрів —середньодобовий пробіг локомотива. Від початку дії програми відновлення рухомого складу (з жовтня минулого року) ми виконали її на 45 відсотків, а до кінця календарного року цей показник становитиме не менш як 70 відсотків.

Львів.