Уже в травні на українців очікує різке підвищення плати за комунальні послуги через подорожчання газу.
Нагадаю: мінімальний тариф на газ для населення Нацкомісія, що здійснює регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), з квітня підвищила на 2511 гривень за 1 тисячу кубометрів — у 3,3 разу. Утім, така ціна діятиме лише в опалювальний сезон — з 1 жовтня по 30 квітня — за обсягу споживання не більш як 200 куб. м. У міжсезоння — з травня по жовтень включно — діятиме тариф 7188 гривень за тис. куб. м, незалежно від обсягів споживання. Опалення з квітня подорожчає на 72 відсотки, попри те, що в жовтні, як пригадуєте, воно підскочило в ціні приблизно в півтора разу.
Хто постраждає найбільше
Отже, ціна газу, що використовується населенням для приготування їжі та підігріву води, зросте з 1182 гривень за тис. куб. м до 7188 гривень. Неважко порахувати. Нині, скажімо, кияни сплачують за опалення з розрахунку 9,22 гривні за 1 кв. м., в наступному опалювальному сезоні вартість опалення зросте до 15,62 гривні (для кожного регіону тариф визначає місцева влада). Тож сумарно за газ та опалення трьом мешканцям двокімнатної квартири площею 50 кв. м треба буде сплатити 1169,15 гривні замість теперішніх 531,14 гривні.
У багатоквартирних будинках передусім страждатимуть мешканці без лічильників, власники газових плит або колонок, у приватному секторі — власники газових котлів. Одне слово, нові тарифи стануть найістотнішою статтею витрат для найбідніших і представників із середнім рівнем доходів.
Поза тим ще недавно Прем’єр-міністр Арсеній Яценюк запевняв, що адміністративне підвищення тарифів на газ та тепло до ринкового рівня сумарно становитиме 120 відсотків, тож уряд має намір переходити до ринкових цін поетапно за чотири роки. Перший рік — 40 відсотків, другий — 40, два роки поспіль — 20. Що поламало ці плани? Поза сумнівом, війна на сході країни, яка різко погіршила і без того складні контакти з російським «Газпромом». (Падіння цін на нафту обумовлює зниження вартості імпортного газу до 240—250$, але росіяни вже попередили, що з квітня переходять на поставки газу згідно з контрактом 2009 року). Безсумнівно, девальвація гривні, яка через подорожчання транспортних витрат підняла кінцеву ціну на газ. І, безперечно, низка законопроектів реформаторського змісту, як от «Про ринок природного газу», «Про комерційний облік природного газу» та ін., які ще не ухвалено. Це чинники, які, що називається, лежать на поверхні. Під спудом — не менш важливе.
Торгівля блакитним паливом собі на збиток
Газовий баланс минулого року свідчить, що населення і промисловість, скоротивши споживання відповідно на 7 і 14 відсотків (без урахування АР Крим) задовольнилися цілком співмірними обсягами блакитного палива — 15,1 та 15,7 млрд. куб. м. Нагадаю: весь ресурс ПАТ «Укргазвидобування» використовується для потреб домогосподарств у газі й теплі, однак покриває його лише на 70 відсотків. Решті — населенню і пільговим категоріям споживачів — газ імпортується за ринковими цінами.
Торік видобуток газу скоротився, поза тим приватні і напівприватні видобувники його наростили, а ПАТ «Укргазвидобування» завмерло на показнику 2013 року — 15,1 млрд. куб. м. На мій погляд, причина очевидна: приватні підприємства продавали тисячу кубів за 5900 гривень, без урахування амортизаційних витрат за користування надрами, що приблизно відповідало вартості імпортної сировини на фініші року (350—370$ за тис. куб м), «Укргазвидобування» продавало за 349 гривень (без ПДВ), що в перерахунку на курс не дотягує й до 20$. Кого має непокоїти передусім до такої міри тарифний дисбаланс? НАК «Нафтогаз України», яка не тільки торгує імпортним газом, а й через свою дочку «Газ України» повсякчас вибиває борги за спожитий газ. НКРЕКП, яка не тільки встановлює граничні ціни, за якими НАК «Нафтогаз України» закуповує газ у добувних компаній, а й визначає, скільки за нього платити населенню. І, звісно, нас, споживачів, кого гризуть запитання без відповідей. Скажімо, чи справедливо надавати цінові преференції будинкам з лічильниками тепла, якщо в столиці дві третини без них? До слова, депутат Київради, голова постійної комісії з питань ЖКГ Олександр Клюс вважає, що «Київ-енерго» завищило вартість опалення в житлових будинках, не обладнаних лічильниками в середньому на 3 гривні за квадратний метр.
Грошей і газу не вистачатиме всім
Але далеко не факт, що він доведе це постачальнику-монополісту або якомусь облгазу. Так само НКРЕКП не вистачить аргументів економічно обґрунтувати, чому він піднімає тариф у понад шість разів для населення, а не в п’ять чи, скажімо, сім, бо ціни реалізації газу для промисловості і населення багато років різнилися в рази, газ продавали споживачам нижче за його собівартість, тоді як напівприватна компанія «Укрнафта» протистояла такому спотворенню тарифів у судах, відмовляючись продавати дорогий для країни ресурс зі збитками для себе. Зрештою, НАК «Нафтогаз України» і сьогодні відмовляє представникам НКРЕКП в інформації про рух свого капіталу.
Промовистий штрих. На фініші минулого року Міненерговугілля замовило НАК «Нафтогаз України» розрахунки собівартості газу власного видобутку. Висновок був логічний: економічно обґрунтована вартість видобутого газу у 2015 році становитиме 5430 гривень за тисячу кубометрів. Одразу скажу, що ця ціна спирається на економічну собівартість з урахуванням податку на прибуток та плати за землю, без ПДВ. Проте у висновку НАК зазначається, що собівартість вираховували за поточним курсом 17 грн./$. Хоча в бюджет закладався курс 21,7 грн./$, а глава НАК «Нафтогаз України» твердить, що собівартість газу вираховували з розрахунку 22 грн./$. Зрештою, й без того ясно, що експлуатаційні витрати «Укргазвидобування» зашкалюватимуть цього року через різке підвищення ренти, а також гіпотетично можливу відмову тих само приватних добувників її сплачувати, а зростання операційних видатків гальмуватиме газовидобуток, як і торік. З огляду на те, що уряд планує спрямовувати доходи від підвищення ренти передусім на сплату адресних компенсацій населенню, напрошується висновок, що газу і грошей не вистачить усім: і добувникам газу, і його споживачам.
Десятки років країна жила з політично спотвореними тарифами, бо це всіх влаштовувало. Тарифоспотворення, а не тарифоутворення, дякуючи монополізму і непрозорості, приносило шалені прибутки.
2013 року уряд дозволяє встановлювати тарифи на тепло і воду нижче від собівартості. Публічно це обумовлюється низьким рівнем доходів споживачів, але підвищувати їх, звісно, уряд не збирається. Мало того, він витрачає мільярди доларів США з резервів НБУ, щоб тримати фіксований курс на рівні
8 грн./$, поглиблюючи дисбаланс між видобутком власного газу і його споживанням. Він уже передав розподільчі мережі у відання облгазів, що прискорило їхню приватизацію. Через два роки глава НАК «Нафтогаз України» Андрій Коболєв фактично визнає, що держава, по суті, втратила свій вплив на вартість кінцевого постачання газу. Проте в теперішньому захмарному тарифі на газ для населення «сидять» і витрати на кінцеве постачання...
Може, когось це здивує, але я впевнений, що рішення перейти на адекватне тарифоутворення на енергоринку народилося набагато раніше за весну 2015-го. Як на мене, коли вирішили сповідувати європейські, цивілізовані правила гри. Тобто реформувати систему розподілу, постачання, транспортування та обліку газу, унеможлививши корупційну складову, яка й дотепер домінує в тарифах на газ. Якщо б на це не зважилися нині — це ми зробили б пізніше, проте з набагато більшими втратами.
ТОЧКА ЗОРУ
Олександр ОХРІМЕНКО, глава Українського аналітичного центру:
— Українці платитимуть за газ в 2,4 разу більше, ніж заробляють. Для світової економіки це — нонсенс. В інших державах світу тарифи на газ і справді високі, але й зарплата в цих країнах набагато вища, ніж в Україні.
Якщо порівняти рівень тарифів на газ для населення із середньою зарплатою в європейських країнах, то в Німеччині співвідношення вартості газу для населення до середньої зарплати після сплати податків становить 30 відсотків, у Франції та Великобританії — 24, у Швеції — 44 відсотки. До того ж газ у Швеції вважається одним із найдорожчих для населення в Європі. У Литві показник становить 71 відсоток, у Польщі та Латвії — майже стільки ж. У цих країнах такий показник зовсім не свідчить про дорожнечу газу: просто зарплата тут нижча, ніж в інших країнах ЄС.
СОЦОПИТУВАННЯ
На початку року портал «Україна комунальна» вирішив поцікавитися готовністю українців платити більше за газ. З’ясувалося, більшість респондентів (40 відсотків) фізично не готові до зростання тарифів на газ. 36 відсотків вважали і на той час чинні тарифи завеликими. Підтримували зростання тарифів для того, щоб одержати кредит від МВФ, — 10 відсотків, і тільки 7 відсотків читачів пов’язували потребу підняти тарифи зі зменшенням дефіциту НАК «Нафтогаз України».
