Чергове звернення до Верховної Ради, Прем’єр-міністра Арсенія Яценюка та Генеральної прокуратури було ухвалено 16 лютого цього року на позачерговій сесії Сумської міськради. У документі йдеться про систематичне і цілеспрямоване знищення одного з найсучасніших чавуноливарних підприємств України — заводу «Центролит», який ще донедавна забезпечував литвом десятки вітчизняних машинобудівних підприємств.
Колектив заводу вже півтора року не отримує зарплату. Куди тільки не звертався по допомогу профспілковий комітет підприємства: до уряду, прокуратури, керівництва МВС України, і, нарешті до керівництва СБУ. І звідусіль надходили відписки. Жодне відомство, хоча всі у листах мало не у груди себе били обіцянками підтримки, так і не довело справи до кінця.
«Враження, що в усіх відомствах та міністерствах настільки «заклопотані» «світовими проблемами», що така «дрібниця», як занепад чергового потужного виробництва, для них справа звична. Чи то скалка в усі можновладні очі потрапила і заважає бачити «глобальне воскресіння» української економіки, чи то п’яте колесо причепилося до їхнього «реформаторського» воза і гальмує поступальний рух нашої держави «у Європу», — іронічно прокоментували у заводській профспілці ситуацію, що склалася навколо останнього чавуноливарного заводу країни. За словами колективу, у грудні минулого року, приміром, з підприємства було відправлено 320 тонн чавуну. Ще 25 тонн продукції отримали наприкінці грудня замовники з Чернівців. Але гроші за неї, як стверджують ливарники, пропливли повз заводську касу. Принаймні борги з зарплати колективу погашено не було. На заводі подейкують: якісь «невидимки» презентували іншим «невидимкам» новорічно-різдвяний подарунок на мільйони гривень. «Подарунок», зроблений робочими руками. Чому, спитаєте, «невидимки»? Тому що вже більше року ніхто на підприємстві не знає, хто нині ним керує. Продукцію, хоч і у невеликих обсягах, завод випускає, реалізовує, а зарплати виробничникам — катма.
Ось тому на захист колективу «Центролиту» і став депутатський корпус Сумської міськради, який звернувся до Кабміну з проханням повернути підприємство, як перед цим і ПАТ «Сумське НВО імені Фрунзе», у державну власність та завантажити державними замовленнями. Та є великі сумніви, чи почують їх. Адже з аналогічними вимогами міські депутати зверталися до уряду й стосовно підприємств «Селмі», «Сумихімпром» тощо. Однак ані відповідей, ані вжитих заходів зі збереження стратегічно важливих для держави підприємств і досі не надійшло. Тож у сумчан залишається одна надія — на компетентні органи, які, може, і зобов’язані притягнути до відповіді тих, хто своєю бездіяльністю свідомо знищує чи не останні залишки колишньої економічної могутності держави. Тим паче що український олігархічно-можновладний тандем, про що «Голос України» розповідав неодноразово на своїх сторінках, «рятує» «Центролит» вже більше трьох років. Попри ці «надзусилля», завод чомусь дедалі глибше і глибше занурюється в економічну трясовину.

Сумська область.