Уряд дав фінансовий старт реконструкції Бортницької станції аерації (БСА). На цьому під час засідання Кабміну наголосив Прем’єр-міністр Арсеній Яценюк. За його словами, вирішено виділити 80 мільйонів гривень на проектно-кошторисну документацію щодо цього стратегічно важливого об’єкта, який забезпечує біологічну очистку каналізаційних стоків столиці. Як пояснив очільник уряду, після цього кредит у «1,1 мільярда доларів США, який виділила Японія, освоюватимуть. Через, сподіваюся, 2,5 року ми вже введемо нову установку на Бортницькій станції аерації на відповідні інвестиційні кошти від наших японських партнерів». Також Арсеній Яценюк доручив профільному віце-прем’єру — міністру регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства Геннадію Зубку «прискорити цей процес». Тож, спираючись на таке урядове рішення, можна зрозуміти, яким важливим об’єктом для країни є Бортницька станція аерації (до слова, вона — структурний підрозділ «Київводоканалу»), якщо на її реконструкцію виділяють чималі кошти у нелегкі для держави дні.

 

Тим часом, з самою станцією відбуваються доволі дивні речі. Як вже не раз писала наша газета, повним ходом триває «прихватизація» діючого підземного колектора БСА, розташованого у Бориспільському районі на території Гнідинської сільради. На напірних залізобетонних трубах величезного діаметру, якими у Дніпро скидаються очищені стоки, управлінням Держземагентства в Київській області нарізаються ділянки державної форми власності. Опісля ці наділи приватизують на фізичних осіб, які виставляють землі разом з колектором на продаж. Нині на ріелторських інтернет-сайтах торгують розташованими на гігантській каналізації ділянками з кадастровими номерами 3220882600:04:002:1535, 3220882600:04:002:1536, площею по 10,65 сотки. А нещодавно у кадастрі прямо на каналізаційних трубах, а потім і у продажу «вигулькнув» шестисотковий «діамант» 3220882600:04:002:1571. Причому землю, яка у Публічній кадастровій карті значиться як державна, вже не перший місяць на інтернет-сайтах пропонують як наділи під забудову. Хоча чи має хтось право зводити на закопаних на метровій глибині трубах діаметром 2500 мм маєтки — питання риторичне. І до яких наслідків для громадян та довкілля призведуть спроби покупців мурувати там споруди — можна собі лишень уявити, адже ріелтори навряд чи попереджають потенційних власників про каналізацію.
На самій Бортницькій станції, коментуючи такі «прихватизаційні кульбіти», лише розводять руками. Мовляв, стічні труби їхні, тож працівники БСА мають їх обслуговувати, але землями під ними станція не розпоряджається.
До речі, на прикладі цієї колекторної історії ті самі японці (ми вже звикли до найрізноманітніших правопорушень) можуть простежити, як в Україні процвітає боротьба з корупцією. У керівних кабінетах майже завжди вона швидко закінчується, коли на кону постають приватні інтереси. Тож іноземним донорам варто не забувати про систему контролю, щоб ці гроші не підгодовували корупційних чиновників. Адже про каналізаційний дерибан газета писала ще 4 грудня. Тоді з’явилася публікація «Війна війною, а землю цуплять!» та звернення з цього приводу до Міністерства внутрішніх справ. 11 грудня «Голос України» у статті «Як прорве, то мало не буде!..» розповів про небезпеки від забудови колектора для громадян та довкілля. 27 січня газета звернулася до тодішнього Генпрокурора В. Яреми із запитанням, розмістивши публікацію «Скільки поверхів можна побудувати на діючому колекторі Бортницької станції аерації?». А 24 лютого цьому колекторному питанню і земельній корупції загалом видання присвятило ледь не три полоси. Погодьтеся, минуло достатньо часу для правоохоронних і контролюючих органів, щоб зреагувати і припинити колекторне свавілля. Окрім того, «Голос України» письмово повідомив чиновників, які, здавалося, мали б, з огляду на їхні посади, швидко повернути ситуацію у правове русло. У переліку — і керівниця від Держземагентства Л. Шемелинець, і голова Бориспільської РДА В. Гордієнко. Не знайшлося достатньо часу, щоб ґрунтовно дослідити колекторний негаразд і у міністра екології І. Шевченка. Хоча, хто як не він повинен розуміти, до яких наслідків може призвести забудова напірних каналізаційних труб.
Дивно, що і бориспільські правоохоронці також у цій ситуації не побачили правопорушення. Співробітниця прокуратури (принаймні вона так відрекомендувалася), зателефонувавши до редакції, пояснила, мовляв, жіночки, які претендують на ці ділянки, мають право на безоплатну приватизацію. Нагадаємо, йдеться про наділи на величезних каналізаційних трубах, які, як з’ясувалося, впливові дами не лише умудрилися прибрати до рук, а й виставили на продаж. До речі, у Борисполі, де довгий час не могли визначитися з місцем розташування каналізаційних труб, «Голос України» навіть звинуватили, буцімто, підземний колектор для красного слівця придумали журналісти. Мовляв, жіночки мають право на приватизацію, а газета їм у цьому заважає.
Але ось нарешті «пропажа» знайшлася. «Відшукати» її вдалося Держсільгоспінспекції, яка перевіряла факти, викладені у зверненні редакції щодо двох наділів. Аби поповнити доказову базу правоохоронців, друкуємо витяг з листа начальника Державної сільськогосподарської інспекції у Київській області Ігоря Чернявського, у якому, зокрема, йдеться: «при обстеженні земельних ділянок встановлено, що <...> через зазначені земельні ділянки проходить два напірні залізобетонні трубопроводи діаметром 2500 мм, що підтверджується схемою випуску зворотних вод Бортницької станції аерації у Канівське водосховище» (див. витримки з листа Держсільгоспінспекції в Київській області).
Здається, переконливо і по суті. Читачі, напевне, усе зрозуміли. Але чи вистачить цих аргументів прокуратурі, куди Держсільгоспінспекція направила результати свого обстеження? І чи не забракне здорового глузду управлінню Держземагентства в Київській області, що може, скасувавши свої ж накази, припинити продаж, по суті, діючого колектора Бортницької станції аерації під забудову? — ось у чому питання.

До речі

У країні чимало фактів, коли спочатку провадиться огульна приватизація землі, а потім посадовці думають, як ці наділи для громадських потреб у власників викуповувати. Один з найвідоміших випадків, коли будівництво Кільцевої дороги навколо Києва з північної сторони застопорилося через те, що землі під майбутнім шляхом здебільшого приватизовані. Так само виношувалися грандіозні плани щодо «Повітряного експресу», який мав би з’єднати столичний залізничний вокзал з Бориспільським аеропортом. Але грандіозні плани закінчилися на етапі розробки проектної документації, на яку «викинули» чимало бюджетних грошей. Одна з головних причин паперового спорудження: на шляху від столиці до Борисполя важко знайти неприватизовані землі. І поля, а місцями і ліси — усе поступово переходить у чиюсь власність. Нині історія повторюється з діючим колектором Бортницької станції аерації. Якщо не скасувати зараз приватизацію нарізаних на ньому ділянок, стічні труби разом із землями буде перепродано добропорядним набувачам. Тоді, щоб повернути громаді стратегічно важливий для столиці та околиць об’єкт, державі доведеться вишукувати бюджетні кошти.

Тим часом

Газета «Голос України» звернулася листами до віце-прем’єр-міністра — міністра Мінрегіонбуду Геннадія Зубка та керівника «Київводоканалу» Андрія Білика з проханням прокоментувати ситуацію, яка склалася з діючим підземним колектором Бортницької станції аерації. Чи правильно дозволяти передачу в приватні руки землі на стратегічно важливому об’єкті, яким переганяються очищені стоки зі столиці та околиць?