Мобілізація — щось незрозуміле й далеке для жителів мирних міст. І в декого з’являються думки: не мене, чому я? Нехай іде інший! А я втечу. Відсиджуся. Минеться...
Одні ставлять запитання: «Що, я мушу йти помирати за олігархів, за корумпованих чиновників?».
Інші їм відповідають: «До чого тут вони? За свою землю. За право жити на своїй землі. За право бути гідним і гордим. За те, щоб не ховати очі, коли твоя дитина запитає: «Тато, а ти що робив, коли окупанти прийшли?».
Утікши раз, сховавшись, можеш потім ховатися все життя. І, можливо, ніколи вже не зможеш собі вибачити той день. Той день, коли ще був хазяїном свого життя...
Згадую один випадок. Якось торік заїхали з офіцерами групи цивільно-військового співробітництва Збройних Сил України до Красноармійська Донецької області, завезли гуманітарну допомогу, провідали в місцевій лікарні поранених бійців. На вулиці до нашої групи підійшов літній чоловік, привітався, побачивши на формі нашивки Збройних Сил України, поклав на сидіння автомобіля гроші й каже:
— Хлопці, я сьогодні на шахті одержав зарплату, дозвольте мені хоч якось допомогти армії... У нашому місті є багато людей, які готові захищати свою землю від «руського міра». Спасибі, що ви тут, разом із нами.
Такі моменти надовго врізаються в пам’ять.
Місто Красноармійськ є прифронтовим. Воно розташовується за 60 кілометрів від Донецька й налічує майже 70 000 жителів. Переважна більшість із них — шахтарі та їхні родини. Варто зауважити, що настрої в місті через безпосередню близькість війни дуже різні.
Один із мешканців Красноармійська, 27-річний Андрій, який підпадає під призов до Збройних Сил України в 2015 році, розповів, що не буде ховатися від працівників військкомату. «Звісно, в українську армію сьогодні я не рвуся, незважаючи на всі патріотичні почуття. Проте я готовий служити своїй країні. Я думаю, що в умовах реальної військової небезпеки служба перетвориться на реальний інструмент захисту країни», — зазначив потенційний призовник.
Але так налаштовані далеко не все.
Мобілізація у при-фронтових містечках є питанням доволі неоднозначним, складним і таким, що породжує багато чуток, але саме цей людський ресурс має важливе значення для України.

Як проходить мобілізація і які нині настрої панують серед призовників, розповів військовий комісар Красноармійсько-Селидівського об’єднаного міського військкомату підполковник Володимир РАК (на знімку):
— Зриву мобілізації немає, все йде у плановому порядку. Призов проводиться переважно за рахунок добровольців і на даний момент відправлено майже 50 осіб.
Складніша ситуація із призовом за повістками. Загалом повісток виписано майже 2300. Велика кількість чоловіків, що підлягають мобілізації звільнилися з роботи й виїхали за межі міста та району. Але, незважаючи на це, процес мобілізації триває, ми вручаємо повістки через керівників підприємств, установ і організацій, працівників військово-облікових столів, же-ків, дільничних інспекторів.
Так само до Збройних Сил України військкомат поставив кілька одиниць техніки згідно з нарядом. Кажучи про планове вилучення в місцевих підприємств технічних засобів, хочу підкреслити, що ми не забираємо ті машини, без яких підприємства не зможуть працювати.
Від мобілізації звільнено кілька категорій громадян. Серед них: непридатні за станом здоров’я; студенти денної форми навчання та аспіранти; священнослужителі, що займають посаду в зареєстрованих релігійних організаціях; батьки трьох і більше дітей віком до 18 років; люди, які зайняті постійним доглядом за недієздатними родичами та «заброньовані» підприємствами люди. Жителі окупованих територій Донецької, Луганської областей і Криму також не підлягають обов’язковій мобілізації. Звідти в армію беруть тільки добровольців. Для цього вони самостійно повинні звернутися до найближчого військкомату на території, не підконтрольній терористам, і заявити про своє бажання бути мобілізованим.
У разі отримання повістки військовозобов’язаним необхідно прибути до військкомату, пройти медкомісію, яка й прийме остаточне рішення: придатна чи ні людина до проходження військової служби. Спочатку всі мобілізовані пройдуть навчання у спеціальних центрах. Після цього буде визначено їхнє місце несення служби.
Варто пам’ятати, що за неявку у військкомат за повісткою передбачена адміністративна відповідальність у вигляді штрафу від 85 до 119 гривень. За порушення законодавства про мобілізацію передбачена адміністративна відповідальність у вигляді штрафу від 17 до 51 гривні. За відхилення від призову за мобілізацією передбачена відповідальність у вигляді позбавлення волі на строк від двох до п’яти років (стаття 336 Кримінального кодексу України). Цьогоріч були випадки, коли суди виносили рішення про притягнення до кримінальної відповідальності призовників, що ухилялися від мобілізації.
Відповідно до Указу Президента України на території Красноармійсько-Селидівського ОМВК здійснюється робота й з питань призову громадян на строкову військову службу. Призов проходитиме у квітні-травні поточного року серед чоловіків від 20 до 27 років, які придатні за станом здоров’я і не мають права на звільнення або відстрочку від проходження військової служби.
Серед змін призовної кампанії — вік майбутніх солдатів. Крім цього, виключено деякі види відстрочок і змінено строк несення служби. Призовники з вищою освітою замість 9 місяців служитимуть рік, решта замість року — півтора. Така необхідність назріла давно, тому що за рік солдати не встигають повноцінно освоїти військову спеціальність.
Основна мета призову — накопичення кваліфікованих військових фахівців, солдати-строчники нести службу в зоні АТО не будуть
Керівник групи цивільно-військового співробітництва Збройних Сил України підполковник Михайло КОТЕЛЕВСЬКИЙ:
— З метою проведення планової заміни військовослужбовців, які тривалий час виконують бойові завдання в зоні АТО, виникла потреба проведення часткових мобілізацій. Військовослужбовці, які нині перебувають на передовий у зоні бойових дій, звісно, хочуть додому, побачити рідних і близьких. Найважче їм у психологічному плані, адже людина перебуває на війні, постійно під пострілами, і перед очима практично щодня проходить багато страшних речей. Навантаження дуже серйозне йде, і солдат однозначно треба міняти.
Настрої в потенційних призовників доволі різні, але патріотично налаштованих громадян у Червоноармійському районі та на інших прифронтових територіях не так уже й багато. Люди дивляться російське телебачення й телеканали так званих «ДНР/ЛНР», отримують звідти ту інформацію, яка зовсім відрізняється від реальності, і саме ця пропаганда багато в чому формує певний настрій. Ми, у свою чергу, доносимо до людей правдиву ін-формацію, закликає-мо до громадянського обов’язку й розповідаємо про необхідність захищати Україну, свій рідний дім.
Тільки разом, мобілізувавши всі наші зусилля, ми зможемо перемогти. І це те завдання, яке ми повинні реалізувати не колись, а саме зараз.

Фото надано автором.